окремих компаній з офшорних юрисдикцій на ринку ДР Газпрому. Невдоволення викликали саме арбітражні операції, що різницею в цінах і стрибучих обсягах угод дезорієнтували ринок. Можливо, міноритарні акціонери і не втрутилися б, але серед них виявилися великі інвестиційні банки, що були зацікавлені в створенні стабільного ринку акцій Газпрому в США і Європі. Тоді інцидент згас сам собою. Але слідом за назріваючим скандалом відбулася зміна керівництва Газпрому і через кілька місяців ФКЦБ Росії розділила ринок ДР і національний ринок акцій, легалізувавши потоки між ними за допомогою дозволу обміну ДР на акції. Уже до кінця 2001 р. у РТС була відкрита система, що передбачає вільний обмін ДР на цінні папери, що теоретично дозволило мінімізувати курсові різниці по основних емітентах. Одним з організаторів такої площадки по обміні стала відома в Росії компанія "Трійка Діалог". В Україні ж проблема як і раніше залишається відкритої.
Поряд з основними фінансовими інструментами (акціями й облігаціями) на фондовому ринку звертається велике число похідних і гібридних цінних паперів. Похідні (деривативи) фінансові активи випускаються як правило не з метою придбання додаткового капіталу, а для того, щоб застрахувати (хеджирувати) ризик можливих утрат від володіння основними фінансовими активами. Найбільш відомими похідними інструментами є ф'ючерси й опціони. Ф'ючерси (ф'ючерсні контракти) припускають покупку або продаж якого-небудь активу в майбутньому за ціною, зафіксованої в момент висновку ф'ючерсної угоди. Як основний актив не обов'язково повинна виступати який-небудь цінний папір: їм може бути іноземна валюта, нафта, метал, зерно й інші товари, торгівля якими здійснюється на різних біржах. Купуючи ф'ючерс, підприємство може застрахуватися від різкої зміни цін на базисний товар у майбутньому. Опціон багато в чому аналогічний ф'ючерсові, однак його виконання не обов'язкове. Тобто він дає власникові право, але не покладає на нього обов'язку по виконанню контракту. Наприклад, страхуючи від ризику падіння курсу валюти, у якій воно одержує виторг, підприємство-експортер може одночасно з підписанням договору на постачання продукції купити опціон на продаж валюти, у якій постачання буде оплачена. Якщо до моменту оплати договору курс валюти упаде, то підприємство зможе продати неї за курсом, зафіксованому в опціоні. Якщо цього не відбудеться, воно просто не виконає опціон. В останні два десятиліття ринок похідних фінансових інструментів був найбільш швидко зростаючим. Найбільш відомим організованим ринком подібних активів є Чикагська товарна біржа (CME), Чикагська рада торгівлі (CBT) і Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE).
Відповідно до огляду, виконаного Нью-Йоркським федеральним резервним банком у 1989 p., було встановлено, що 82 % валютних операцій припадає на міжбанківські операції, а решта 18 % розподіляється між ф'ючерсними та опціонним ринками, фінансовими і не фінансовими клієнтами.
До числа гібридних інструментів відносяться варранти. Варрант є по своїй суті опціоном, що дає право його власникові придбати визначене число акцій підприємства за фіксованою ціною. Звичайно варранти продаються в комплекті з облігаціями підприємства. Купуючи облігацію з варрантом, інвестор стає не тільки кредитором компанії, але й одержує можливість згодом стати одним з її акціонерів. Ця додаткова можливість сприяє зниженню для позичальника ціни капіталу, що притягується. О. Лытнев Курс лекций «Основы финансового менеджмента» - Х.: ООО «Икар», 2001г., 569с.
Висновки
Деривативи – стандартні документи, що засвідчують право і/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених їм умовах у майбутньому.
Похідні цінні папери (деривативи), тобто цінні папери, створені самим ринком для спрощення здійснення угод. До них відносять опціони, ф'ючерси, варранти, приватизаційні чеки, депозитарні розписки, різні види прав та ін..
Похідні цінні папери відносять до вторинних цінних паперів, тобто до цінних паперів на самі цінні папери. Вартість похідних цінних паперів залежить від вартості базисних фінансових інструментів. Розрізняють фінансові деривативи першого рівня і наступних рівнів. До фінансових деривативів першого рівня відносяться самі похідні цінні папери, тобто опціони, ф'ючерси та ін. Фінансові деривативи другого рівня являють собою похідний цінний папір на похідний цінний папір: опціон на ф'ючерс і ін.
Похідні цінні папери являють собою бездокументну форму вираження майнових прав або зобов'язань, що виникають при зміні ціни базового активу.
Похідні цінні папери призначені для страхування ризику, а також для одержання прибутку шляхом купівлі-продажу.
Опціон - цінний папір, що дає його власникові право на придбання протягом визначеного терміну будь-якого фінансового активу за фіксованою ціною. В опціонах надається право вибору виконання або відмовлення від виконання зобов'язання, наданого однієї зі сторін умовами договору (контракту) у залежності від обставин, що складаються на ринку.
Ф'ючерс - це терміновий контракт, що дозволяє купити або продати цінний папір за встановленою ціною у визначений термін. Контракт стає цінним папером, причому дуже ліквідним, їм завжди можна торгувати.
Форвардні операції — це угоди по обміні валют по заздалегідь погодженому курсі, що укладаються сьогодні, але дата їхнього валютування відкладена на певний строк у майбутньому.
Форвардний контракт визначений у Положенні як двостороння угода за стандартною типовою формою, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу при висновку форвардного контракту.
Своп - це одночасно і поточна, і термінова угода. Серед інших основних валютних операцій варто назвати аутрайт форвард (outright forwards), тобто некомбіновані термінові угоди, опціони (options) і ф'ючерсні (futures) контракти. Аутрайт форвард - це форвардний, або терміновий, контракт, не пов'язаний із поточним контрактом (spot transaction).
Купуючи ф'ючерс, підприємство може застрахуватися від різкої зміни