Податки - це вид платежу, що сплачується платниками для утриман-ня державних структур і виконання ними функцій управління, соціальної, економічної та ін. Податки, в своїй більшості, не мають конкретного ці-льового призначення. Розраховуються вони і сплачуються в порядку, вста-новленому законодавче.

В цілому, різниця між платнею, відрахуваннями і податками як фор-мами платежів державі незначна. Вона стосується практично лише їх видів і цільового призначення. В той же час, в окремих країнах, наприклад у США, відрахування на соціальне страхування, хоча й мають цільовий ха-рактер, однак називаються податком на соціальне страхування. В зв'язку з цим логічно було б усі види платежів до державних централізованих фон-дів вважати податками.[45,с.77]

Окрім податків і податкових платежів, у доход бюджету надходять і так звані неподаткові платежі (доходи від продажу конфіскованого майна). Ці платежі надходять до бюджету лише тому, що він є основним централізова-ним фондом грошових коштів держави. Вони не мають цільового характеру. їх відмінність від податків і податкових платежів полягає в тому, що вони не є фіскальним інструментом формування доходів бюджету, всупереч подат-кам і податковим платежам, які виконують таке призначення.

У цілому, призначення податків і податкових платежів до бюджету полягає в тому, щоб забезпечити витрати держави на утримання держуп-равління, оборону країни, вирішення економічних і соціальних завдань суспільства, а також на створення умов для підвищення ефективності ви-робництва і регулювання споживання в суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом знов створеної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, що виконують податки.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція є основною функцією податків, її зміст полягає у тому, що з її допомогою, шляхом стягнення (сплати) встановлених держа-вою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фон-ди, що являють собою матеріальну умову існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати не лише достатньо податків, але й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансува-ти відповідні витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, який створено в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція подат-ків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, в еко-номічні відносини, тобто обумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні сторони діяльності їх платників. Так, податки спричи-няють значний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або скорочуючи платоспроможний попит населення і т.п. У зв'язку з цим держава в змозі свідомо використовувати податки з метою регулювання визначених пропорцій у соціально-економічному житті сус-пільства.

Розглядаючи функції податків, слід відмітити, що вони діють одноча-сно і взаємопов'язане, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розділяти податки на чисто фіскальні і регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути і регулюючої.

Застосування податків як фінансових регуляторів - тонка і складна справа, бо вони зачіпають усі сторони життя як платника податків, так і суспільства в цілому. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності, об'єкта оподаткування, розміру ставок, податкових пільг, ста-лості законів про оподаткування та ін., тобто від сталості і реальності по-даткового механізму, податкової системи. Тому завданням держави в сфері податків, в умовах ринкової економіки, є створення такої системи оподат-кування, таких умов для платників податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і зростанню доходів бюджету, що дозволило б державі найкращим чином виконувати свої функції.

У залежності від форми оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.[45,с.84]

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників і сплачуються ними з власних надходжень гро-шових коштів. До них належать такі податки: на прибуток, на транспортні засоби, на землю, прибутковий податок з доходів громадян та ін. Ці подат-ки встановлюються безпосередньо на доход або майно платника, і їх роз-мір залежить від обсягу об'єкта оподаткування. Чим більший об'єкт опо-даткування, тим, при однаковій ставці, більша сума податку, і навпаки.

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари і по-слуги і оплачуються покупцем в їх цінах або тарифах, а до бюджету спла-чуються продавцями товарів і послуг. У цьому випадку покупець сплачує податки продавцеві в цінах на товари і послуги, які у нього купує, а прода-вець згодом перераховує їх державі. Зв'язок тут між платником податку (споживачем товару) і державою опосередкований - через об'єкт оподат-кування. До непрямих податків належать податок на додану вартість, ак-цизний збір, митні збори. Розмір цих податків, при постійних ставках (та-рифах), залежить від кількості і вартості товарів (послуг), що купуються.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на: податки на доходи; податки на споживання; податки на майно.

Податки на доходи - це податки, що стягуються за встановленими ставками з доходів фізичних і юридичних осіб. До них належать податок на прибуток, прибутковий податок з доходів громадян.

Податки на споживання - це податки, що стягуються з покупців у цінах на товари та послуги, які купуються. До цих податків належать пода-ток на додану вартість, акцизний збір, митні збори.

Податок на майно - це податок, що встановлюється на конкретне майно