Об'єкт оподаткування - це те, що обкладається податком, база опо-даткування відповідним податком. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна пла-та, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, ро-біт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ре-сурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів, інші об'єкти, визначені Законом «Про оподаткування». [45,с.79]

Об'єкт оподаткування повинен бути реальним, стійким, легко визна-чатися, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до по-датку, що стягується, і його платника. Однак ці вимоги не завжди викону-ються. Наприклад, прибуток і зарплатню сталим об'єктом оподаткування в наш час назвати неможливо, тому що обсяги прибутку, який отримує на-родне господарство України, з кожним роком знижуються, а заробітна плата місяцями не виплачується. Заробітна плата обкладається при стяг-ненні декількох видів податків, у тому числі комунального податку, які не мають прямого відношення до об'єкта обкладання (зарплатні). У зв'язку з цим вибір об'єкта оподаткування повинен бути таким, щоб менше було протиріч у вимогах до нього.

Податкова ставка - це встановлений у законодавчому порядку роз-мір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлен-ня, ставки бувають універсальні і диференційовані.

Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, встанов-лена на одиницю об'єкта оподаткування. Наприклад, ставка податку на додану вартість.

Диференційована ставка - це ставка податку з одиниці об'єкта опо-даткування, що встановлюється диференційовано по видах платників і ха-рактеристиках об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податків на при-буток диференційовані по видах платників (підприємства, страхові компа-нії та інноваційна діяльність), а ставки податку на землю - в залежності від призначення використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Встановлення єдиних чи диференційованих ставок має одну мету -створення або однакових, або різних умов оподаткування для всіх платни-ків відповідних податків. Так, в одних випадках, тільки єдина ставка ста-вить всіх платників у рівні умови, а диференційовані ставки створюють одним платникам пільгові, а іншим - більш жорсткі умови. Чи навпаки, диференціація ставок створює рівні умови платникам, як у платні за зем-лю, в залежності від місцезнаходження земельної ділянки.

За методом побудови податкові ставки поділяються на абсолютні (в гривнях на одиницю оподаткування) і відносні (у відсотках до об'єкта оподаткування в грошовому виразі). Відносні (відсоткові) ставки, в свою чергу, поділяються на постійні (незмінні), прогресивні і регресивні.

Постійні (незмінні) - це єдині ставки, які не змінюються в залежності від зміни розміру об'єкта оподаткування (ставки податку на додану вар-тість), їх застосування спрощує роботу по стягненню податків і ставить платників у рівні умови.

Прогресивні ставки - це такі ставки, розмір яких збільшується зі зро-станням обсягів об'єкта оподаткування (ставки стягнення прибуткового податку з доходів громадян). Прогресія ставок оподаткування може бути простою і ступеневою. При простій прогресії підвищена ставка застосо-вується до всього об'єкта оподаткування, в тому числі і в межах встанов-лених інтервалів його зростання (наприклад, установлення підвищених ставок утримання прибуткового податку з доходів громадян у залежності від його зростання по встановлених інтервалах). В останньому випадку для платника невигідно збільшувати об'єкт оподаткування, що перевищує той інтервал, з якого збільшується ставка тому, що сума податку значно зрос-те. При ступеневій прогресії підвищені ставки застосовуються не до всьо-го об'єкта оподаткування, а лише до тієї величини, яка перевищує встано-влені інтервальні обмеження. Наприклад, сума доходу (зарплатні) складає 150 грн. за місяць. При діючій шкалі ставок оподаткування (з доходу від 18,0 д<х.85,0 грн. ставка складає 10%; з доходу, що перевищує 85,0 грн., і до 170,0 грн. - 15%; з доходу, що перевищує 170,0 грн., і до 1020,0 грн. -20% і т.д.) сума податку з наведеного доходу при простій прогресії стягу-ється по ставці вищого інтервалу (15%), в межах якого знаходиться сума податку, і складе 22,50 грн. (150,0 * 15%). При ступеневій (складній) про-гресії сума податку розраховується в два етапи: з доходу в межах 85,0 грн. по ставці 10% і з доходу, що перевищує 85,0 грн. (150,0 - 85,0), - по ставці 15%. Загальна сума податку в цьому випадку складає 18,25 грн. (85,0 * 10% + 65,0 * 15% = 8,50 грн. + 9,75).

Регресивні ставки - це ставки, розмір яких знижується по мірі зрос-тання об'єкта оподаткування. При цьому сума податку з доходу встанов-люється в твердих сумах у залежності від розміру доходу. Наочно це вид-но на такому прикладі (Таблиця 1.1):

Таблиця 1.1

Приклад обчислення податку за регресивними ставками

Доход, що обкладається податком, грн. | Сума податку (оклад), грн. | Ставка податку, %

500 | 50 | 10

1000 | 75 | 7,5

1500 | 100 | 6,67

Регресивні ставки встановлюються на ті об'єкти оподаткування, в зростанні яких держава зацікавлена.

В організації оподаткування прогресивні і регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і разом, у вигляді прогресивно-регресивної та регресивно-прогресивної шкали ставок.

Встановлення податкових ставок - досить важка робота, але це є най-важливішою проблемою оподаткування. Недосконалість установлених ставок може призвести до порушення функцій податків. Тому при їх уста-новленні необхідно виходити з існуючого досвіду оподаткування з ураху-ванням повного і своєчасного покриття витрат держави і позитивного впливу кожного податку на фінансові результати роботи платників подат-ків.

Одиниця оподаткування