Крім того, відносні показники дозволяють проводити міжгоспо-дарські порівняння підприємств, згладжувати негативні впливи інфля-ційних процесів.

Горизонтальний аналіз балансу полягає у побудуванні однієї чи кількох таблиць, в яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Як правило, досліджу-ють базисні темпи зростання за ряд років, що дозволяє не тільки аналізувати зміни окремих балансових статей, а й прогнозувати їх значення.

Горизонтальний та вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому не рідко будують таблиці, які характеризують і струк-туру звітної бухгалтерської форми, і динаміку окремих її показників.

Велике значення аналізу бухгалтерської звітності надається в умовах ринкової економіки.

Методика такого аналізу зводиться до виконання обов'язкових процедур:

ознайомлення зі звітом;

ознайомлення з основними обліковими принципами та мето-дами, що використовуються на підприємстві;

аналіз дотримання вимог чинного законодавства (нормативної бази) при визначенні фінансового стану підприємств.

Питання оцінки ефективності діяльності підприємства розкривається в багатьох підручниках, монографіях і наукових статтях. Деякі, найбільш змістовні, на думку автора, роботи наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Спеціальна література з питань оцінки ефективності діяльності підприємств

№ 3/П | Джерело |

Короткий зміст

1 | Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К:”А.С.К.”, 2001. – 348 с. | Розділ 6. присвячений питанню фінансового обліку доходів та визначення фінансових результатів підприємства.

Також в монографії приведена методика аналізу фінансової стійкості підприємства на основі даних ф.1 і ф.2.

2 | Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. – 2000. - №34 | В роботі визначено, що основні показники результатів фінансово-господарської діяльності визначаються за допомогою наступних основних елементів аналізу: суми активів; чистої реалізації; прибутку; доданої вартості. Наведена методика розрахунку основних коефіцієнтів для визначення фінансово-майнового стану підприємства

3 | Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с. | Розділ 10 має назву «Фінанси фірми та їх використання». Розкриті наступні питання: Фінанси фірми і фінансовий менеджмент. Аналіз фінансів фірми. Заходи, щодо виправлення фінансового стану. Інструментарій фінансових розрахунків.

4 | Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для са-мостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с. | Тема №9 підручника називається „Аналіз фінансового стану підприємства”, в ній розкриті питання: значення і задачі аналізу, аналіз показників фінансової стійкості підприємства тощо

5 | Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. – К: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 336 с. | Розділ 3 посібника називається „Аналіз економічної заможності й оцінка кредитоспроможності суб’єктів підприємництва”. Розглядаються питання аналізу економічної заможності, аналізу економічного становища, резервів розвитку підприємства на перспективу тощо.

2. Аналіз ефективності виробничо-господарської діяльності

Одним з головних цілеоцінних показників бізнесу є рівень задо-волення потреб ринку (Ізп ), який обчислюється зіставленням виго-товленої і реалізованої товарної продукції (Вто) та визначеного у процесі маркетингового дослідження ймовірного попиту ринку (Опр), тобто:

(2.1)

Важливим фінансово-економічним показником, що відбиває одну з численних цілей будь-якої підприємницької діяльності, є ва-ловий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого по-казника лише обмежено характеризує фінансову результативність підприємництва. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп) який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин за формулою:

(2.2)

За аналогічною формулою можна розрахувати також коефіці-єнт зростання чистого прибутку.

У підприємницькій діяльності найбільш ретельно варто під-ходити до планування і визначення рентабельності як відносного показника прибутковості системи господарювання. У сфері виробничого підприємництва важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОСФ) та матеріальних оборотних фондів (ОбФ), тобто

(2.3)

Поряд з рентабельністю виробництва варто також обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп), тобто за формулою

(2.4)

Ефективність підприємницької діяльності великою мірою за-лежить від рівня використання трудових ресурсів (працюючих). Най-більш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто

(2.5)

Одним з головних чинників будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому ви-раженні), їхнє формування і постійне оновлення зв'язані постійно з чималими інвестиціями виробничого спрямування. Тому під-приємець має бути заінтересованим у активному використанні великовартісних основних фондів. Найбільш загальним і широкозастосовуваним показником використання основних фондів є фон-довіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком).

Фондовіддачу за обсягом продукції (ФВ') визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на величину основних фондів (ОСФ), тобто за такою формулою:

(2.6)

Фондовіддача за прибутком (рентабельність основних фондів) обчислюється за аналогічною формулою з тією різницею, що в чисельнику замість обсягу товарної продукції використовують величину валового прибутку (Пв), тобто

(2.7)

Якщо розраховані показники фондовіддачі знаходяться в межах галузевих пересічних величин, що свідчить про достатню ефектив-ність підприємницької діяльності.

Сучасні умови підприємництва та забезпечення належної ефективності виробництва зумовлюють особливі вимоги щодо матеріало- та енергоспоживання, оскільки саме матеріальні витрати переважають у загальній величині поточних витрат на виготовлення продукції. Узагальнюючим показником рівня матеріалоспоживання є матеріалоємність продукції (МЄп), яку обчислюють за простою формулою: загальну величину матеріальних витрат або матеріальної частини оборотних фондів (МО6Ф) ділять на обсяг виготовленої і реалізованої продукції (Втп), тобто

(2.8)

До важливих витратних показників, що потребують ретельного регулювання у процесі підприємницької діяльності, належить зарплатоємність продукції (ЗЄп). Для її обчислення користуються показниками фонду заробітної плати (Фзп) та обсягу