Робота на тему:

Приватне життя стародавнього грека

ПЛАН

Загальний огляд історії Стародавньої Греції

Історію Стародавньої Греції умовно можна поділити на декілька періодів. Відповідно умови життя населення в цілому і кожної особи змінювалося у відповідності із розвитком держави.

Більшість істориків розділяє історію Стародавньої Греції на такі періоди:

Зупинимося більш детально на описі цих періодів.

На рубежі ІІІ – ІІ тисячоліть до н.е. пращури греків, рухаючись із-за Дунаю, вторглися на Балканський півострів. Простір, який примикав до Середземного моря, був заселений у той час людьми, які говорили на мові, яка не відносилася ні до індоевропейської, ні до семитської груп. У районі Егейського моря існували і взаємодіяли три культурні спільноти: найстаріша критська, або мінойська, із центром на Кріті (3000 – 1200 р.р. до н.е.); кикладійська, яка розквітла на островах; і еладська – саме у Греції.

У ХІІ – VІІІ століттях до н.е. здійснився перехід від родового устрою до державної організації полісного типу. Деякі прояви цього процесу можливо знайти у поемах Гомера, які виникли в основному у VІІІ столітті до н.е.

При родовому устрої ще з давніх часів були розповсюджені елементи приватної власності. Хоча земля вважалася спільною власністю роду, наприклад, предмети щоденного користування належали тому, хто їх присвоїв. Із розвитком сільського господарства, ремесел, торгівлі і піратства, із виникненням міст, де також почали селитися племена, які раніше жили тільки у селах, індивідуальне багатство стало швидко рости, а права людей на своє майно укріплюватись. Все більше підприємливих людей звільнялися з-під влади роду і його голови, залишали свої поселення та починали хазяйнувати самостійно. Одночасно поглиблювалась майнова, а із нею і соціальна диференціація.

Головною формою політичної організації греків стали міста-держави або поліси, які управлялися аристократією. Центром держави було місто, яка виникло частіше всього у результаті злиття кількох поселень

Період архаїки, що охоплює період з VІІІ по VІ століття до н.е., був відмічений основополагаючимим економічними, соціальними і політичними змінами, пов’язаними із так званою великою колонізацією, яка за своїми маштабами далеко перевищила першу грецьку колонізацію пізньомікенського часу. Зміни у господарському житті, розвиток товарно-грошових відносин супроводжувалися глибокими соціальними кризами у ряді грецьких міст та сіл, загостренням суспільних конфліктів. У цей же час у Греції почалося значне зростання і міст і збільшення чисельності міського населення.

В період класичної Греції грецька культура набула свого найбільшого розвитку. Остаточно закріпилася полісна форма державного та суспільного устрою. Все помітніші були у часи класичної Греції контрасти між бідністю та багатством. Навіть у самому маленькому тоді місті, казав Платон, є “два міста: місто багатіїв та місто бідняків”.

Майнова диференціація не могла залишитися без наслідків і у сфері освіти, культури. Інтенсивне інтелектуальне життя все більше зосереджувалось на одному з полюсів суспільства.

У епоху еллінізму Греція втратила свою політичну незалежність і було покладено край існуванню такої характерної для греків у минулі часи полісної форми державного та суспільного устрою. Місто-держава перетворилося тепер у просту одиницю місцевого самоврядування. Майже всі великі центри, де продовжувала розвиватися грецька культура, розміщувалися тепер за межами Греції, у столицях нових еллінських держав.

Вийшовши за межі полісу, грецька культура стала більш відкритою та ввібрала у себе, перш за все східні, елементи, ставала все більш культурою космополітичною. Більш ніж коли-небудь раніше, була вона культурою інтелектуальної еліти, розквітла у затишку східних палаців, на гроші місцевих володарів, слугуючи їх престижу та інтересам.

Приватне життя за часів егейської культури та часів Гомера

Про приватне життя за часів стародавнього Кріту відомо дуже мало і в основному по фрескам, які через тисячоліття були знайдені археологами.

Фрески та кераміка стародавнього Кріту цікаві не тільки своєю художньою цінністю, але як і джерело знань про життя та культуру островітян. Від періоду найвищого розквіту Кріту дійшов до нас фрагмент розпису, який представляє танцівницю: елегантність її фігури змусили археологів назвати її “парижанкою”. У незвичний світ придворної розкоші, що зображена на критських фресках, вводять нас також сучасні їм фаянсові фігурки із Кносского палацу, що зображують жриць у довгих широких спідницях, у корсетах і з довгим волоссям, що спадає на плечі.

Жінки відігравали у житті Криту дуже важливу роль, про що кажуть не тільки фрески, але і те, що у пантеоні крітян на першому плані стояли жіночі божества, у яких деякі вчені бачать прототипи грецьких богинь. Так, на багатьох крітських геммах і каблучках ми бачимо богиню зі щитом – явний прототип Афіни. Інші пам’ятники представляють богиню на вершині гори, між двома левами (прототип Артеміди), або ж богиню із голубем (можливо, прототип Афродіти).

На фресках проходить перед нами все предворне та релігійне життя острову, це єдине, що відомо нам про приватне життя крітян. Ось четверо слуг несуть носилки із елегантною дамою. Ось легкою ходою просувається процесія юнаків та дівчат; схилившийся назад юнак у жовтій пов’язці тримає блакитний сосуд – ритон. А ось і сам правитель, який відкинувся корпусом назад і стягнутий у поясі, положивши праву руку на груди, йде серед квітучих лілей; і одяг і голова його також прикрашені лілеями.

На іншій фресці у другому палаці у Кноссі ми бачимо дівчат, які співають та грають, танцівниць, юнаків, що несуть у руках ритуальні сосуди, та жрицю, яка тримає у руках подвійний топор – лабрис, розповсюджений на Кріті культовий символ.

Нерідкі