приймали ніякої участі. Тільки гетери, що мали більшу свободу і краще освічені, могли у деякій мірі впливати на суспільні справи. Не слід забувати, що подруга великого Перікла, Аспазія, до чиєї думки він прислухався, була родом не з Афін, а з Мілету, де жінки почували себе більш вільними. Афіни же не дали світові ні суспільних діячок, ні поетес, у той час як Лесбос гордився своєю Сапфо, Аргос Телесіллою, Беотія Коринною.
Також неможливо досліджувати приватне життя греків, не розглянувши питання про їх освіту. У класичний період у Афінах склалося нове уявлення про школу. Раніше навчання обмежувалося читанням, письмом та рахуванням, а також музикою та гімнастикою. На вазах ми бачимо урок у кіфареда, або вчителя граматики, виправляючого роботу учня на складених разом трьох навощених табличках. Іноді зустрічається і фігура раба, який супроводжує хлопчика до вчителя і взагалі піклуючогося про його освіту. Софісти принесли із собою новий предмет навчання, необхідний саме у демократичних Афінах: риторику, вміння переконувати людей на народних зборах, вміння управляти настроєм натовпу, хто ж у місті не хотів стати добрим оратором і гарним виступом на зібраннях схиляти суспільну думку до того чи іншого рішення.
Наука залишалася елітарною. Але і мистецтво, не дивлячись на весь демократизм афінського життя, фактично поділялося на те, яке було зрозуміло широким верствам населення, і те, яке вміли оцінити лише обрані.
У епоху еллінізму взаємне проникнення східної та грецької культур відбувалося дуже швидко. Наприклад, Александрія, головне грецьке місто у Єгипті, уражало багатством та пишністю. Третину міської території займав великий палацовий комплекс, стіни якого були прикрашені самоцвітами. Ненабагато уступали йому і палаци аристократії, мозаїчними полами та розписами на стінах.
Тон у житті міста завдавав царський двір, звідки розповсюджувалися моди у одязі та благовоніях: александрійські знатні дами намагалися підражати цариці та принцесам, переймали фасони їх платтів, користувалися тими ж духами. Гладко поголені обличчя чоловіків не залишали сумніву у тому, що македонський звичай переміг грецький; бороди продовжували носити тільки філософи-кініки.
Греки перенесли на береги Нила все, що було звично їм на батьківщині: свої звичаї, традиції, архітектуру, гімнасії і палестри, театри і стадіони. Приватне життя греків у цей період мало чим відрізнялося від життя у попередні часи, крім того, що у їх культуру вплелися елементи культури східних країн.
Література
Історія Стародавнього світу. Підручник. К., 1989 р.
К. Куманецкий. История культуры Древней Греции и Рима. М. «Высшая школа», 1990 г.