В межах реалізації проекту планується кредитування експортної
діяльності у обсязі приблизно 60 млн. дол. та надання технічної допомоги на суму майже 5 млн. дол. США.

Перша кредитна лінія (МСП-1) працювала протягом 1995 – 2001 років.

У МСП-1 видано 156 кредитів на загальну суму $135,283,277

У МСП-1 приймали участь такі банки: Ажіо, Аваль, ВАБанк, Надра, Приватбанк, Український кредитний банк, Укрінбанк, Енергобанк, Україна, Градобанк, Західноукраїнський комерційний банк.

Друга кредитна лінія (МСП-2) почала працювати влітку 2001 року.

У МСП-2 видано 25 кредитів на загальну суму близько $18 млн.

Створено загалом 5000 робочих місць, 23000 робочих місць було збережено.

9 грудня 2003 р., рада директорів Всесвітнього банку (ВБ) прийняла рішення про виділення Україні кредиту на суму $250 млн у рамках другого траншу програмної системної позики (МСП-2).

Відразу Україна одержить $75 млн. із загального обсягу кредиту. Інші $175 млн. МБРР надасть по завершенні виконання Україною всіх умов надання ПСЗ-2. Кредит виділяється терміном на 20 років, при цьому протягом перших п'яти років він буде безпроцентним.

В офіційному повідомленні МБРР сказано, що засоби будуть надані для підтримки "конкретних досягнень України в справі здійснення структурної реформи уряду" [10].

Відповідно до документа, проект спрямований на надання допомоги Україні в питаннях фінансового контролю, прав на приватну власність, підзвітності державного сектора, а також на природоохоронну діяльність.

МФК була створена у 1956р. з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій
сфері. МФК - член Світового Банку, але юридично незалежна від МБРР.
З початку діяльності в Україні (1992) МФК зосередила зусилля на двох основних напрямках роботи: консультаційні послуги (пілотні проекти
приватизації Одеського м’ясокомбінату, Київської птахофабрики, Херсонського м’ясокомбінату), технічна допомога (проекти підтримки приватного підприємництва, малої приватизації, підготовки великих підприємств до приватизації та приватизації землі і
реструктуризації с/г).

У 1996р. Україна вступила до БАГІ (1988). Метою створення цієї організації було сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три функції: надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн, що розвиваються з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає у ролі спонсора діалогів між міжнародними діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з питань інвестування.

МВФ – валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародному балансі розрахунків членів, забезпечення стабільності валютних курсів. Основними механізмами фінансування МВФ є резервні кредити "стенд-бай", розширене кредитування (ЕФФ), компенсаційне та надзвичайне фінансування (ССФФ), фінансування системних перетворень (СТФ), фінансування буферних запасів (БСФФ), фінансування структурної
перебудови (САФ).

Аналізуючи зміни в умовах обслуговування кредитів МВФ, необхідно згадати про специфіку кредитів (на відміну від позик) МВФ, яка полягає в тому, що формально надання ним коштів є не операціями кредитування, а операціями купівлі валюти. Повернення кредиту (мовою МВФ - викуплення валюти), так само, як і його отримання, здійснюється рівними частками, кількість і частота яких, як і всі параметри кредитів МВФ, залежать від виду наданої позики.

Терміни користування кредитами Фонду встановлюються, так само, як і всі інші параметри, в угоді МВФ з країною-реципієнтом. При їх визначенні враховуються як інтереси позичальника (що, ясна річ, прагне якомога довше користуватися запозиченими дешевими грошима), так і інтереси інших держав - членів Фонду, частина з яких претендують на отримання коштів, що мають повернутися. На сьогодні середня тривалість користування кредитом становить 3-7 років, що не виключає можливості надання окремих позик (залежно від їх специфіки) і на 1 рік, і на 15 років.

Користування кредитом є платним: країна-позичальник має відшкодувати операційні витрати МВФ та здійснити компенсаційні виплати тій країні, у валюті якої був наданий кредит.

Плата за обслуговування кредитів МВФ не є сталою величиною - вона переглядається щотижня з урахуванням середньозваженої величини відсотків, що їх стягують на кожний конкретний момент на ринках короткострокових позик США, Франції, Німеччини, Японії та Великої Британії. Донедавна до ставки ЛІБОР додавалось [9, c. 42]:

- 0,5% - разовий комісійний збір, що йде на відшкодування операційних витрат МВФ;

0,25% - страхова сума (підлягає поверненню);

3- 5% - додаткова плата за користування деякими видами спеціальних кредитів.

Після азіатської та російської фінансових криз під тиском промислово розвинутих країн, які мають у Раді директорів МВФ переважну більшість голосів, остання внесла ряд суттєвих змін у порядок обслуговування кожного різновиду кредитів Фонду. Оскільки ці нововведення не мають зворотної сили і всі вже надані раніше кредити (в тому числі й Україні) будуть обслуговуватися за старими правилами, вважаємо за доцільне далі вести мову паралельно і про старі, і про нові умови обслуговування кредитів МВФ.

Отже, кошти, отримувані в рамках кредитів stand-by, як правило, надаються реципієнту щоквартально чотирма кредитними частками, кожна розміром 25% від квоти, а їх загальний обсяг не може перевищувати 100% квоти країни-реципієнта. З початку 50-х і до середини 70-х років угоди про відкриття кредитних ліній укладалися на термін до 1 року, а з 1977 р. (у зв'язку зі зростанням масштабів дефіциту платіжних балансів) -