Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає встановлення на чи підприємстві установі визначеної системи процедур, зв'язаних зі стягненням боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, представлення в арбітражний суд позову про банкрутство і т.п.. У системі цих процедур можуть бути застосовані і спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборгованості - факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлений векселем) і т.п.

Прискорити інкасацію дебіторської заборгованості можна за допомогою векселів і факторингу.

Вексель став зручним механізмом розрахунків між підприємствами, тому що саме з його допомогою можна відстрочити виплату партнеру "живих" грошей. У практичній діяльності використовуються простий, перекладний і процентний векселі. За простим векселем векселедавець сам зобов'язується сплатити визначену суму у визначений термін векселедержателю. Покупець векселя одержує у свою користь частина вексельної суми, що називається дисконтом, продавець - засобу в оборот, а отже, майбутню вигоду від цього обороту. Така операція взаємовигідна і підсилює економічну безпеку як фірми-кредитора, так і фірми-дебітора.

Використання перекладного векселя вирішує питання короткострокового фінансування і скорочує час розрахунків між фірмами. Для підвищення ліквідності вексель може забезпечуватися поручительством, як правило, банківським - банківською гарантією оплатити вексель у випадку непогашення його фірмою, що випустила вексель. Цим векселем клієнт може розраховуватися зі своїми партнерами, тому що він забезпечений грошима. Таке кредитування може здійснюватися без застави. Так, у рейтингу нових кредитних ресурсів авалювання векселя знаходиться на другій сходинці після овердрафта.

Використання векселя має ряд переваг, а саме:

- через відсутність оборотні кошти можна виписати вексель;

- вексель може бути запорукою під час одержання кредиту;

- вексель можна врахувати в банку й одержати готівку ;

- під час розрахунку з постачальниками краще мати вексель, чим дебіторську заборгованість;

- вексель дає можливість кредитору передавати своє право вимоги іншим обличчям;

- вексель зменшує суму податку на прибуток. Однак найголовнішим призначенням векселя є відстрочка платежу. Вексельні розрахунки сприяють зміцненню економічної безпеки фірми, але через нерозвиненість фондового ринку, великий ризик неплатежів вони в Україні знаходяться на етапі становлення.

Варто виявляти визначену твердість у фінансових відносинах з позичальниками.

3.2 Використання факторингу

Зменшити ризик неплатежів і появи боргу можна за допомогою факторингу - операції переуступки боргових прав підприємства іншому суб'єкту (фактору).

Фактор стає власником несплачених боргових вимог і бере на себе ризик їхньої несплати. У результаті факторингової операції клієнт підприємства-фактора одержує можливість більш швидко розрахуватися зі своїми боргами, запобігти появі сумнівних боргів, скоротити можливі витрати, що виникають через затримку платежів, і мати інші вигоди, за що він платить фактору визначений відсоток. Договір факторингу, з одного боку, звільняє клієнта від збирання грошей зі своїх боржників, а з іншого боку - вирішує поточні проблеми його виробничої діяльності.

Кредитування за факторингом має двосторонній характер, адже боржник теж одержує кредит. Факторингове обслуговування найбільш ефективне для невеликих і середніх підприємств, що традиційно випробують труднощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами й обмеженість доступних для них джерел кредитування. Факторинг гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові дорогі кредити в банку. Усе це має позитивний вплив на зміцнення фінансової безпеки підприємства.

Факторингові операції поширені в усіх розвинутих країнах світу. Такий розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скорочення розмірів відтягання коштів у дебіторську за-боргованість і зменшення обсягу неплатежів. Факторинг — це придбання пра-ва вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги із взяттям на себе виконання таких вимог і приймання плате-жів. Але факторинг є ширшим поняттям, цілим комплексом фінансових пос-луг, які комерційні банки надають переважно малим і середнім фірмам-клієн-там в обмін на поступку щодо дебіторської заборгованості.

Факторинг включає: фінансування поставок продукції чи надання послуг акредитування у вигляді попередньої оплати); страхування кредитних ризиків; облік дебіторської заборгованості (ведення бухгалтерського обліку постачальника і надання відповідних звітів клієнту); контроль за своєчасністю оплати і роботу з дебіторами; інкасацію дебіторської заборгованості постачальника тощо.

Основою операцією факторингу є операція обліку (дисконтування) рахунків-фактур. Вона полягає у тому, що компанія-посередник (банк) на основі договору з постачальником товару ку-пує у нього рахунки-фактури з негайною оплатою приблизно 4/5 вартості по-ставки і оплатою частини, що залишилася, у призначений строк незалежно від перерахунку грошей покупцям.

Для підприємства-клієнта факторинг вигідний тим, що основну частину гро-шової виручки воно одержує зразу, економить на розрахунках зі своїми поста-чальниками, оскільки купівля у них товарів з негайною оплатою обходиться де-шевше, ніж купівля у кредит. Крім цього, викуп компанією-посередником ра-хунків-фактур виключає для клієнта ризик неплатежу і, у випадку поставки за кордон, ризик несприятливої зміни валютного курсу, що особливо важливо.

Існує два різновиди факторингу — конвенційний і конфіденційний. Продаж дебіторської заборгованості може здійснюватися постачальником без регресу (права зворотного викупу) і з регресом (правом зворотної вимоги до по-стачальника повернути сплачену суму).

Факторингове обслуговування може здійснюватися таким чином:

Постачальник відвантажує покупцеві товари (роботи, послуги).

Покупець здійснює акцепт боргових вимог за товари (роботи, послуги).

Постачальник пред'являє боргові вимоги банку або факторинговій компа-нії з метою їх перевідступлення.

Банк або факторингова компанія вивчає кредитоспроможність позичаль-ника.

Якщо результат позитивний, то укладає з ним договір факторингу.

Постачальнику перераховуються кошти у розмірі 70—90% суми боргових

вимог, придбаних банком або факторинговою компанією. У Банк або факторингова компанія виставляють боргові вимоги для оплати їх покупцем, які він повинен оплатити.

Після одержання платежу від покупця банк або факторингова компанія перераховує постачальнику залишок коштів (10—30%) за мінусом