На нашу думку, було б доцільним здійснювати факторинг щодо операцій за товарною (операційною) дебіторською заборгованістю, яка обліко-вується на рахунку "Розрахунки з покупцями і замовниками" та на субрахунку "Розрахунки за виданими авансами". Неправомірним є застосування факторин-гу за всіма іншими видами заборгованості.

Оскільки дебіторська заборгованість покупців належить до оборотних акти-вів підприємства, її продаж є операційною діяльністю, тому доцільним було б обліковувати її як "Інші витрати звичайної діяльності" — списання балансо-вого розміру дебіторської заборгованості та понесених через це витрат (комісій-на винагорода посереднику тощо) й "Інші доходи від звичайної діяльності" — виручка, отримана від реалізації боргів.

Факторингові операції доцільним було б відображати за варіантами:

1) комісійної винагороди не враховувати на окремому рахунку витрат. Сума дебіторської заборгованості, що передається банком, є своєрідною комісій-ною винагородою;

2) комісійна винагорода від продажу дебіторської заборгованості є елемен-том операційних витрат, а тому її треба відображати на рахунку "Інші витрати звичайної діяльності".

За цих двох варіантів фінансовий результат від операції буде однаковим, але за першим варіантом простіше й можливіше відображати реальний дохід.

Використання факторингових операцій має переваги як для постачальни-ків, так і для комерційних банків. Для постачальників вони дають можливість прискореного отримання коштів за відвантажену продукцію чи надані послу-ги, зменшення ризику появи сумнівних боргів, оперативного отримання від комерційного банку кредиту, зменшення витрат, пов'язаних із обліком та ін-касацією боргів тощо. При здійсненні факторингової операції клієнт уникає ризиків несвоєчасної оплати поставок продукції покупцями, кредитних, ва-лютних і процентних ризиків (несподіваної зміни ринкової вартості грошових ресурсів). Також існують деякі особливості оподаткування постачальника при факторинговому обслуговуванні. Так, оплату послуг банків за здійснення фак-торингу відносять до валових витраті

Факторинг є ефективною системою зменшення ризику для підприємств (особливо тих, що розвиваються), які не бажають брати на себе виконання робо-ти з перевірки платоспроможності своїх клієнтів і зацікавлені у швидкому отри-манні коштів. Він дає змогу нарощувати їм товарообіг із наявними клієнтами та залучати нових. Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом унаслідок високого рівня оподаткуван-ня факторингових операцій і підвищеного рівня ризику цих операцій в Україні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідження сутності дебіторської заборгованості, причин її виникнення та кола питань щодо управління нею дозволяє зробити ряд наступних висновків.

Отже, дебіторська заборгованість є наслідком господарських опера-цій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому з тих чи інших причин. Питання віднесення дебіторської заборгованості до активів підприємства є далеко неоднозначним з точки зору правомірності (хоч нормативно-правові акти чітко класифікують дебіторську заборгованість як активи). Проблем є те, що згідно прийнятого визначення, головною ознакою активу є можливість підприємства їм розпоряджатися. В той же час, якщо у випадку звичайної дебіторської заборгованості даний момент є дискусійним, то по відношенню безнадійної дебіторської заборгованості – просто неправомірним, так як дані активи повністю вийшли з під-контролю підприємства. Тому необхідно або уточнення поняття активів, як ресурсів, яким підприємство має право розпоряджатися, або не відносити сумнівну і безнадійну дебіторську заборгованість до активів.

При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифі-кується за такими ознаками:

зв'язок із нормальним операційним циклом;

термін погашення;

об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

Треба зазначити, що для управлінських цілей необхідно провадити більш деталізовану класифікацію.

Доцільно поділяти дебіторську заборгованість у балансі на довгострокову і короткострокову залежно від терміну погашення:

— довгострокова дебіторська заборгованість: довгострокова дебіторська за-боргованість за товари, роботи, послуги; довгострокові векселі одержані; інша довгострокова дебіторська заборгованість;—

короткострокова дебіторська заборгованість: короткострокова дебіторсь-ка заборгованість за товари, роботи, послуги; короткострокові векселі одержа-ні; інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Питання визначення рівня дебіторської заборгованості є комплексним і потребує аналізу як факторів, що впливають на обсяг дебіторської заборгованості, так і конкурентоспроможності підприємства і економічної ситуації на ринках, куди виходить зі своєю продукцією підприємство.

Так на ВАТ “Аналітприлад” досліджуючи дебіторську заборгованість можна констатувати погіршення її стану, так як практично всі показники: термін погашення, частка в реалізації продукції, співвідношення до кредиторської заборгованості, обсяг середньої дебіторської заборгованості проявляють негативні тенденції.

Тому підприємство має термінову потребу налагодження дієвої системи управління дебіторською заборгованістю, яка включала б розробку відповідної політики розрахунків з покупцями, застосування вексельної форми розрахунків, факторингу тощо. Однак при цьому має враховуватися те, наскільки сильну позицію займає підприємство на ринку, тобто чи має воно змогу взагалі диктувати будь-які умови покупцям. Адже якщо продукція підприємства неконкурентоздатна, або пропозиція велика, то будь-які міри по відношенню до покупців призведуть до їх втрати, так як вони переключаться на іншого постачальника, а підприємство замість поліпшення стану дебіторської заборгованості втратить ринки збуту. Тому проблема управління дебіторською заборгованістю виходить за рамки власне фінансів, а є комплексною, включаючи і маркетинг, і загальний економічний аналіз секторів промисловості де працює підприємство та стратегічне управління. Тільки застосовуючи комплексний підхід можна підвищити ефективність управління дебіторською заборгованістю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна:

Закон України: "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-Х1У від 16 липня 1999 р. // Бухгалтерія. — 2001. — № 52/2 (467). — С. 6—10.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджено Міністерством фінансів України від 08.10.99 р. № 237//Бухгалтерія. - 2001.-№ 52/2(467). - С. 55-56.

Основна:

Білик Д.М. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. – 2003. - №12. –С.24-36.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь. — 1998. — 524 с.

Бланк И.О. Стратегия и тактика управления финансами - К.: МП