5) масове безробіття і великі надлишкові потужності спричинять не-бувалу кризу світового масштабу і створять обстановку соціального вибуху;

6) соціальні протиріччя не послаблюються (як у "суспільстві достатку" Дж. Гелбрейта), а досягають крайньої межі;

7) достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою економіки й економічної науки;

8) вихід полягає у перебудові всієї системи розподілу, у забезпеченні кожному громадянину гарантованого доходу незалежно від його діяль-ності, "право на працю" має бути замінено "правом на доход";

9) систематичну допомогу всім сім'ям з доходом, який нижче прожит-кового мінімуму, забезпечує держава за рахунок прямого оподаткування і переходу до великих бюджетних дефіцитів;

10) інфляція долається збільшенням потоків товарів, і завдання держа-ви — стимулювання кібернетизації, скорочення кількості працюючих і створення суспільства "повної незайнятості";

11) в період переходу до "суспільства неробства" держава має контро-лювати темпи кібернетизації, створювати громадські роботи, сприяти бу-дівництву дешевого житла, перекваліфіковувати безробітних, субсидува-ти корпорації та ін.

Ейфорія надій на автоматизацію і майбутній достаток досягла вершини у 1964 — 1965 рр. і парадоксально змінилася міркуваннями мало не про "кінець світу" у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища, бра-ком ресурсів, питної води і т.п. Здебільшого, під впливом праць Римського клубу, стали переважати ідеали обмеженості виробництва і споживання, ідеали "нульового росту". Ця критика фактично допомогла переорієнтації економіки на процеси росту сфери послуг, але чомусь залишилося поза увагою те, що саме її ріст — головний фактор збільшення ВНП.

1.4. Теорія сфери послуг

Із європейських теорій трансформації виробництва су-спільства слід виділити розробку К.Кларком теорії сфери послуг як нової третьої стадії розвитку виробництва:

1) аграрна стадія (у цій галузі продуктивність зростає повільно і визна-чається законом спадної прибутковості); 2) промислова (з тенденцією до зростаючої прибутковості і найбільш швидкого росту продуктивності); 3) стадія переважаючого росту сфери послуг (ріст продуктивності знову уповільнюється і обидва закони продуктивності мають тут свої "ділянки", процвітає дрібне підприємництво).

В основі цих трансформацій лежить зміна структури попиту, яка за-лежить від рівня доходів населення. По мірі росту цього рівня "центр ваги" у сукупних витратах зміщується від продуктів харчування спочатку до промтоварів ("закон Енгеля"), а потім — до послуг. Для третьої стадії характерні насиченість ринків промисловими товарами, швидкий ріст попиту у сфері послуг і подолання масового безробіття. Головними причинами безробіття і падіння попиту на працю є недостатній виробни-чий і соціальний розвиток людей, їх інертність, відсутність виробничої мобільності. Необхідні ефективні державні заходи розвитку людини і подо-лання реструкціоністської практики монополій. Основними умовами розвитку Кларк вважав довгострокове підвищення частки трудових до-ходів у національному доході і показав наявність цієї тенденції.

Проте у концепції К. Кларка збереглася презумпція теорії Кейнса: фак-тична "прив'язка" конкурентних успіхів економіки лише до достатніх інвестицій. Блискучий статистик Кларк залишив поза увагою проблеми зміни технологічного попиту виробництва. Основну причину більш висо-кої ефективності і прибутковості промисловості США він вбачав не у нау-ковій організації праці і менеджменті (які тоді були ще маловідомі у Європі), а у великих масштабах виробництва, зумовлених більш містким внутрішнім ринком. Самі інвестиції (а не застосування знань) фактично залишались для нього визначальним, лімітуючим фактором розвитку. У зруйнованій війною Європі ця ідея визначила основну загаль-ну рису концепцій НТР.

Як в американській, так і в європейській концепції НТР розвиток вироб-ництва ототожнювався з ускладненням техніки, з автоматизацією. Фран-цузи Серж Малле та Ален Турен відобразили прогрес як природний пе-рехід від маломеханізованого виробництва з універсальними машинами (фаза "А") до суцільної механізації (фаза "В"). Звичайно, такий прогрес може відбуватися лише в результаті інвестування все більших засобів у машини, техніку та устаткування кожного робочого місця. Основний фак-тор цього розвитку — нагромадження капіталу. Таким чином, НТР — це пряме продовження і розвиток того самого великого і капіталомісткого ма-шинного, фабрично-заводського виробництва, визначальна риса якого — розвиток матеріально-технічної бази. Ця думка є актуальною і сьогодні.

Для більшості перспектива автоматизації і роботизації означала малоцінність праці основної маси людей і загрозу гігантського масового без-робіття, тобто відповідала кейнсіанському уявленню про небезпеку сти-хійного розвитку капіталізму і пророкування наростаючого безсилля людини. В основі цієї концепції лежала підміна науки про ефективну пра-цю науками про техніку (яка панувала у старому виробництві).

Фабрично-заводська концепція НТР, яка абсолютизувала значення капіталів і рішень чиновника-технократа, приховувала від європейсько-го суспільства суть того глобального перевороту у матеріальному вироб-ництві, який відбувся у 50 — 70-х рр., перевороту, що створив не "техніч-но більш розвинене", а принципово нове виробництво, привів на зміну пануванню капіталу (і його власників) панування знань (і їх носіїв).

1.5. Теорія другої промислової революції

Створена Ж. Фурастьє, Ф. Штернбергом, Р. Ароном, Ж. Еллюлем, розглядала зазначений процес як другу, ще більш могутню хвилю розвитку складної техніки, автоматизації, що різко підви-щувала продуктивність праці і у перспективі кардинально змінювала всі суспільні відносини.

Ряд нових умов істотно відрізняє її від першої промислової революції:

1. Вивільнення робітників у промисловості не призведе до небезпеки без-робіття, оскільки нові робочі місця створює сфера послуг (Ж. Фурастьє). Ріст продуктивності створює і завершує епоху капіталізму.

2. Могутні профспілки і соціал-демократичні партії спроможні обме-жити негативні наслідки стихійної автоматизації, впливаючи різними шляхами на економічні рішення держави і компаній. Достаток настане у 1970—1975 рр. без ліквідації капіталізму (Ф. Штернберг).

3. Відбулися процеси соціалізації і "модернізації" економіки Заходу, які блокують руйнівну природу гонитви за прибутком. Розвиток другої промислової революції ще більше зблизить капіталізм і соціалізм (Р. Арон).

4. Розвинені демократичні інститути і традиції спроможні запобігти появі небезпечних тенденцій концентрації і бюрократизації держави