Друкерівська теорія приватизації на той час була єретичною. Проте вона фактично визнавала актуальність критики Дж. Гелбрейтом "індуст-ріальної держави", а у 80-х роках приватизація стала лейтмотивом діяль-ності консервативних урядів.

У ряді країн теорія Друкера відкидалася "керівництвом", оскільки її автор підкреслював, що "у світі немає суспільства, яке не мало б достатньо капіталу". Бідність — це невміння керувати державою, чого не могли визнати державні урядовці .Проте успіху добивалися країни, які не відго-роджували свою економіку від ТНК (транснаціональних корпорацій), а вкладали п'ять одиниць капіталу на кожний долар, який інвестувався ТНК у свої місцеві філіали. Тоді знаходилися ще в кілька разів більші за-соби для розвитку місцевої економіки. Елегантні та модні моделі макроекономіки, не враховуючи цього, породжували заходи, які дезорганізовували розвиток економіки.

Для Друкера центром економічної діяльності у досліджуваний пері-од все ще служить промисловість (хоч сфера послуг уже давала основну кількість робочих місць і ВНП). Більшість із елементів її нової інфраструктури була лише намічена, трансформуючий фактор (світова культура) залишився у тіні. Але, головне, не були досліджені проблема попиту як нова визначальна форма багатства нації і закономірності його розвитку через внутрішньосімейну працю. Друкеру ще не було зрозумі-ло, що підняття НТР на підприємницький щабель призведе до важких по-трясінь в усіх сферах суспільства.

2.2. Теорія "розриву з минулим" А. Тоффлера

Загальну картину величезних змін і потрясінь показав А. Тоффлер у книгах "Шок майбут-нього" (1970) та "Екоспазм" (1975). Він пере-конливо довів, що потрясіння, які відбуваються — це не просто "друга промислова революція" або перехід до "економіки послуг", а невимірне більше — народження принципово нової, невидимої людям цивілізації, яка змінює основи їх буття.

Лише кілька відсотків людей на Землі — люди майбутнього, які не знають цього шоку. Ще 25% — люди, які живуть в "індустріальному світі", що руйнується нововведеннями. А 70% населення Землі — це люди ще аграрної епохи. Величезне безробіття супроводжує прихід нового, і люди, , які звільняються, не розуміють, що вже ніколи не відкриються ті самі за-води або офіси, а якщо відкриються, то там не буде попередньої роботи. На очах змінюються всі структури економіки і суспільні інститути, примушу-ючи людей безперервно перекваліфіковуватися. Цей "ефект акселерації", який прискорює потік нових ситуацій і відносин, проходить через свідомість людей, перебудовуючи її, змінює поведінку людини, що чинить опір.

Результат зазначених праць — це розкриття прихованого змісту важ-ких економічних і соціальних потрясінь перехідного періо цу як часу аб-солютно необхідного, величезного і багатогранного розвитку переважної більшості населення. Ціна безконтрольності цього розвитку — втрата ба-гатьма людьми віри у себе, енергії і життєвих сил, розпад сімей, різкий ріст стресів, захворювань і смертності, алкоголізму, наркоманії, злочинів. "Шок майбутнього" — це очікуваний масовий катастрофічний прояв пе-рерахованих соціальних бід і деформацій.

Цей прогноз майже не справдився у високорозвинених країнах у пе-ріод кризи попередніх структур і відносин та становлення нових форм. Індивідуальний транспорт і розвинений житловий фонд полегшували те-риторіальну, соціальну і професійну мобільність населення; наявність за-ощаджень і можливості кредиту, наявність кадрів організаторів нових ви-робництв, розвиток неформальної економіки, урядові заходи підтримки підприємництва та інші фактори становлення нового допомогли населен-ню подолати загрозу шоку. В Україні у період переходу до ринкових відно-син ця загроза стає реальністю особливо у слаборозвинених районах, у ве-личезній масі міст з одним-трьома, що стали безпомічними, промисловими гігантами. Двигун, який безперервно прискорює темп життя, —це готові технології; його пальне — знання, які здобуває наука.

Тоффлер захищає необхідність контролю суспільства за розвитком техніки, критикує технократію корпорацій за некритичне втілення но-вих технологій. У самій корпорації на зміну технократії і бюрократії приходить "адхократія", тимчасові структури спеціалістів, які керують ок-ремими проектами. Таке відродження підприємництва всередині корпорацій підвищує їх пристосовність до нового, але ще більше загост-рює проблему адаптації для населення.

З іншого боку, Тоффлер сам показує зростаюче панування ризику і не-визначеності, які роблять неможливими великі і довготривалі капітало-вкладення у кожне робоче місце. Адже безперервний розвиток нових знань — це загибель для такого "застиглого" у металі "автоматизованого" капі-талу. Він бачить, що інновації як руйнівне вторгнення майбутнього, що формує елементи цієї нової цивілізації, виникають не лише у високотехнологічній промисловості, але й у всіх сферах життєдіяльності людини, що саме вони приводять людину у шоковий, стресовий стан, примушують самостійно вирішувати проблеми, які раніше ніколи не виникали.

Так, то була спільна проблема для багатьох країн. А. Тоффлер об'єднав у єдину "картину" зроблений багатьма вченими аналіз різних найновіших явищ, які "підривали" основи попереднього виробництва і суспільства. Проте при цьому на перший план виступили негативні наслідки розвит-ку НТР, а не негативні фактори, які уповільнюють її — відстаючі структури і відносини. Відповідно, виникло загальне стратегічне завдання — гальмування НТР ("моніторинг нововведень"), замість її всебічної підтримки.

2.3. Теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла

Ця теорія була викладена у