2) розвиток четвертого сектору, де добровільна праця громадян грун-тується на почутті обов'язку і покликанні, піднімає людину до відчуття реальної особистої участі у вирішенні суспільних і державних проблем, формує масову громадянськість і нову демократію;

3) робочі місця перестали бути рідкістю, що дозволило працювати навіть жінкам, які мають маленьких дітей. Зміцніла віра людей у себе, їх незалежність і терпимість;

4) нагромадження знань розподілило суспільство на високооплачуваних людей, зайнятих творчою працею, і недостатньо підготовлений, а отже, низькооплачуваний, обслуговуючий персонал. Протиріччя між ними — основний соціальний конфлікт цього суспільства;

5) на порядок денний були поставлені нові права меншин, оскільки рішуче настроєна меншість може заблокувати нововведення;

6) виникнення і розповсюдження організацій, що Т. Кун визначив як парадигму змін, Друкер назвав розвитком "соціальної екології", їх генетична функція — застосування менеджменту та інновацій для всіх сфер життя людини. Це творчий підхід до дійсності, руйнування відсталого ста-рого, яке супроводжується дестабілізацією, в той час як суспільство, гро-мада, сім'я намагаються будь-що законсервувати старе.

3.2. Теорія "третьої хвилі" і "зрушення влади" А.Тоффлера

Вона розроблялася автором у 90-х роках, коли електронна технологія вже утвердилась у вигляді персональних комп'ютерів і величезних інформаційних мереж. У працях цих років А.Тоффлер повністю змінює свій підхід, підкреслюючії позитивні ре-зультати розвитку НТР. Центральною частиною книги "Третя хвиля" (1980) став аналіз процесу одночасного розвитку людини як виробника і як споживача у результаті розвитку інтелектуальних технологій і можли-востей територіальної деконцентрації масової інтелектуальної праці, роз-витку домашньої праці спеціалістів, об'єднаних у колективи системами електронного зв'язку (теорія "електронного котеджу"). Змінюються всі шість "цивілізаційних принципів":

1) індивідуалізація і дестандартизація змінюють характер виробництва, збуту, споживання, ідей і переконань, типів поведінки, форми сім'ї і т.п.;

2) децентралізація змінює характер менеджменту, політичного життя і соціальних відносин;

3) відродження дрібного бізнесу перебудовує всі уявлення людей про прекрасне і достойне;

4) індивідуалізація умов праці надає свободу творчості робітнику і спо-живачу;

5) територіальна розосередженість;

6) різноманітність організаційних форм діяльності людини (у тому числі і форм сім'ї) створюють принципово нове середовище виробничої діяльності і соціального життя людей.

Причини усіх цих змін кореняться у принципово новому типові тех-нології (яка відповідає соціальним і екологічним критеріям), у величез-ному прискоренні темпу змін, у високому рівні інноваційності й у пану-ванні вищої якості. Все вірно, але це був уже другий у XX ст. переворот "цивілізаційних принципів". Перший "начорно" завершився у США до 1947 р., коли основним показником багатства нації став масовий і куль-турний попит домашніх господарств і безповоротно пішло в минуле пану-вання "індустрії димних труб".

Тоффлер робить висновок, що попередню економічну детермінацію діяльності людей змінює орієнтація на новий рівень потреб — забезпечен-ня фізичного і духовного комфорту, тобто детермінація соціальна. Проте у 1970 р. і, навіть, у 1980 р. матеріальне виробництво він вважав основ-ною галуззю створення багатства. Економіка майбутнього — це "постсервісна економіка", експериментальне виробництво, а її основні галузі — виробництво електронної техніки, космічні програми, використання гли-бин океанів, біоіндустрія. Майбутнє — це суперіндустріалізація, тобто продукт величезних капіталів і "адаптованих" ТНК. У 1990 р. це уявлення коригується таким чином:

1) основне багатство втрачає матеріальну форму. По мірі розвитку сер-вісної та інформаційної економіки знання — це вже "символічний ка-пітал", невичерпний і загальнодоступний;

2) основний метод створення багатства — "суперсимволічна система", що грунтується на застосуванні інтелекту та інформаційних технологій. На зміну владі капіталу прийшла влада знань;

3) інформаційні технології дозволяють здешевити продукцію гнучко-го дрібносерійного виробництва (яке йде на зміну масового), але потребу-ють значних дослідницьких робіт і висококваліфікованих кадрів;

4) втілення знань у виробничих процесах — це галузь наростаючих зіткнень між корпораціями-гігантами, але успіх останніх залежить від розвитку ініціативи, надання простору для самостійних рішень дрібних децентралізованих колективів, від розвитку "підприємницької економі-ки" всередині корпорацій, які пристосувалися;

5) засобом обміну стають не металеві або паперові гроші, а гроші елек-тронні, тобто інформація, закладена у кредитних картках. Кредит, який надають приватні компанії, підриває владу банків;

6) новий тип робітника — це ініціативна людина творчої праці, знан-ня якої (тобто його засоби виробництва) дають йому змогу прий-мати рішення. Його споживання органічно зв'язане з інтелектуальними, виробничими інтересами. Це — активне споживання, яке перетворює вільний час у працю саморозвитку в домашніх господарствах;

7) чисельність пролетаріату (людей фізичної праці) різко ско-рочується. Люди поступово оволодівають знаннями і за умови безперерв-ної підготовки стають "когнітаріатом" ("золоті комірці"). Конторські і тор-гові службовці — це робітники рутинної праці, яка принижує і отуплює ("білі комірці"), тобто — продукт індустріалізму, який ще зберігається;

8) успіх на ринку диференційованих і демасифіційованих товарів і по-слуг, необхідних новому споживачеві, викликає жорстку боротьбу за кон-троль над інформацією і діючими стандартами;

9) нова економічна система розвивається і на локальному рівні до-машніх господарств, і на глобальному рівні світового ринку. Виникає гло-бальний виробничий процес створення суспільного багатства, який зу-стрічає нерозуміння і жорсткий опір націоналістів, що захищають старі форми виробництва. Це зіткнення буде загострюватися.

Аналіз економічної галузі ("техносфери") тісно зв'язаний з висновками Тоффлера про кардинальні зміни у "соціосфері", у "владній структурі" їв "інфосфері". У цілому він створив яскраву картину кардинально нової і стійкої соціальної системи, яка виникає у результаті глибокої соціальної революції, пережитої американським суспільством. У центрі цієї картини пра-вомірно опинилась творча праця, проте її внутрішнє протиріччя, яке відби-вається на всіх сторонах життєдіяльності суспільства, ще не розглядається.

3.3. Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден

Вона викладена авторами у 1990 р., звернула на себе увагу систематизацією