значимість творчого відношення до праці і високого професіоналізму. Це привело до істотних змін у принципах, методах і соціально-психічних питаннях керування персоналом на підприємстві.
Трудові відносини – навряд чи не самий складний аспект роботи підприємства. Набагато легше справитися з технічними неполадками, чим дозволити конфліктні ситуації, що виникають у колективі, де потрібно враховувати індивідуальні схильності, особистісні установки, психологічні переваги.
Які би технічні можливості, організаційно-управлінські переваги ні відкривалися перед підприємством, воно не почне працювати ефективно без відповідного людського ресурсу. Адже усі в остаточному підсумку залежить від людей, від їхньої кваліфікації, уміння і бажання працювати. Не даремно сьогодні західні фахівці розглядають структуру підприємства як складового речовинного і людського капіталу.
Основними аспектами впливу людського фактора на підвищення ефективності роботи підприємства є:
добір і просування кадрів;
підготовка кадрів і їхнє безупинне навчання;
стабільність і гнучкість складу працівників;
удосконалювання матеріальної і моральної оцінки праці працівників.
У сучасних умовах для стимулювання підвищення ефективності і продуктивності необхідно змінювати не тільки систему оплати праці, але і сам підхід до її формування, потрібні інші психологічні установки, мислення і шкала оцінок. Необхідні нові підходи до формування трудового колективу підприємства.
Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств займає центральне місце в період переходу Росії до ринкових відносин. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентноздатність на ринку.
Засобу праці (машини, устаткування, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворять засобу виробництва. Виражені у вартісній формі засобу виробництва є виробничими фондами підприємств. У залежності від їхнього функціонування в процесі виробництва, способі перенесення їхньої вартості на готовий продукт і характеру відтворення засобів праці розрізняють основні й оборотні фонди:
основні виробничі фонди – та частина виробничих фондів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, вроздріб, у міру використання. Поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень.
Поряд з виробничими, існують невиробничі основні фонди – житлові будинки, дитячі і спортивні установи й інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, що перебувають на балансі підприємств. На відміну від виробничих фондів вони не приймають участь у процесі виробництва і не переносять свою вартість на продукт, тому що він не виробляється.
До оборотних виробничих фондів промислових підприємств відноситься частина засобів виробництва (виробничих фондів), речовинні елементи яких у процесі праці на відміну від основних виробничих фондів витрачаються в кожнім виробничому циклі, і їхня вартість переноситься на продукт праці цілком і відразу.
Оборотні виробничі фонди підприємств складаються з трьох частин:
Виробничі запаси;
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;
Витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси – це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони із сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, пального, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для ремонту основних фондів.
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення – це предмети праці, що вступили у виробничий процес, матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі чи обробки зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення, незакінчені цілком виробництвом в одних цехах підприємства і підмети подальшій обробці в інших цехах того ж підприємства.
Витрати майбутніх періодів – це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції, що виробляються в даному періоді (квартал, рік), але відносяться на продукцію майбутнього періоду.
Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається порівнянням фактичної кількості закупленої сировини з їхньою плановою потребою. Необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їхнє постачання і фактичне їхнє виконання.
Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їхнім стандартам, технічним умовам і умовам договору й у випадках їхнього порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству по держзамовленню, і кооперованих постачань.
Велике значення придается виконанню плану по термінах постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації.
Особлива увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання (у днях) і середньодобової витрати i – го матеріалу:
Зтек = Инт * Рсут
У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобовій їхній витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативної.
Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна установити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо по яких-небудь матеріалах немає витрати протягом року і більш, те їх відносять у групу неходових і підраховують загальну вартість.
Задача № 3.
Використовуючи диференційний метод оцінити вплив інтенсивного та екстенсивного навантаження устаткування на обсяг виробництва продукції. Зробити висновки.
Показник | Од. виміру | Попередній період | Звітний період
Обсяг виробленої продукції | шт. | 20140 | 20350
Кількість відпрацьованих станкогодин | Станкогод. | 18112 | 18006
Виробка у 1 станкогодину | Шт. | 1,11 | 1,13
Опрод = Кст.год. *