Дана причина захисту імпортного тарифу має явні недоліки. По-перше, дуже важко точно визначити, коли нова промисловість досягла рівня зрілості, достатнього для того, щоб зняти захисний тариф. Напевно знайдуться лобіюючи групи, зацікавлені в продовженні існування тарифу, що будуть переконувати в зворотному, в результаті чого усунення один раз введеного тарифу може виявитися політично дуже непростою справою. По-друге, дуже складно визначити ті галузі, що протягом розумного проміжку часу зможуть під захистом тарифу розвинутися настільки, щоб стати конкурентноздатними на світовому ринку. Спеціальні дослідження на прикладі окремих країн не підтверджують, що в галузях, що захищаються, витрати скорочуються швидше, ніж у тих, що не захищаються. По-третє, даний експеримент не може бути застосований до розвинутих індустріальних країн, що не можуть послатися на недостатню розвиненість нових галузей, але все-таки використовують тарифи як засіб митної політики. Нарешті, існують інші методи стимулювання національного виробництва, що не спотворюють відносні ціни і не впливають на внутрішнє споживання, такі як, наприклад, субсидії новим галузям. Правда, їхній недолік полягає в тому, що, на відміну від тарифів, що приносять державі доходи, субсидії несуть додаткові бюджетні витрати.

* Тариф – засіб стимулювання вітчизняного виробництва. Цей аргумент, що інтенсивно експлуатувався країнами, що розвиваються, був трохи пізніше підхоплений і в Україні. Оскільки місцева промисловість не в змозі конкурувати з більш дешевими товарами, виробленими за кордоном за допомогою більш ефективної технології, то вона має потребу в захисті за допомогою імпортного тарифу. Більш того, його відсутність може привести до втрати робочих місць у результаті скорочення виробництва, що накладе додатковий тягар на бюджет, роблячи необхідними виплати по безробіттю. У результаті зростаючого безробіття впаде життєвий рівень, виникнуть соціальні тертя. Прихильники цієї причини зневажають перерозподільним характером будь-якого тарифу, що може забезпечити одній країні вигоду тільки за рахунок іншої. Країни, скорочуючи за допомогою тарифу імпорт і зберігаючи зайнятість у галузях, що конкурують з імпортом, побічно скорочують і свій експорт. Через тариф іноземні партнери одержують за свій експорт менший виторг, який можна було б використовувати на закупівлю товарів, експортованих даною країною.

* Тариф – важливе джерело бюджетних доходів. Ця причина введення митних тарифів також традиційно активно експлуатується країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою, включаючи Україну. В умовах низької фінансової і податкової дисципліни багато хто з цих країн просто не в змозі зібрати належні державі податки з населення і підприємств і, отже, не можуть підтримувати на необхідному рівні соціальні виплати, фінансування оборони, охорону суспільного порядку й ін. Податок на імпорт чи експорт, яким є мито, організаційно зібрати набагато легше, ніж багато інших видів податків, оскільки в більшості країн він повинний сплачуватися в момент фізичного перетинання товаром митного кордону держави. Контроль за ключовими дорогами, що перетинають границю, і портами за допомогою невеликої митної служби в багатьох випадках виявляється набагато дешевшим, ніж створення розгалуженої державної системи збору податків, що була б у стані забезпечити їхню сплату всіма суб'єктами економічного життя.

Однак використовувати імпортний тариф як важливе джерело бюджетних доходів можна тільки доти, поки місцева промисловість під захистом тарифу не почне робити аналоги імпортної продукції, на яку він накладається. У результаті скорочення імпорту і заміни його в споживанні на місцеві аналога доходи бюджету скоротяться. Щоб протидіяти цієї тенденції, можна звести внутрішній податок на продукцію, аналогічну імпортній, зі ставкою, рівній імпортному миту. В ідеалі згодом бажано взагалі відмовитися від імпортного мита і перетворити її у внутрішній податок на продаж чи на споживання. Таким чином, тариф як інструмент бюджетних доходів може бути виправданий тільки для слаборозвинених країн, у яких немає іншого засобу сформувати дохідну частину бюджету.

* Тариф - захист національної безпеки, міжнародного престижу країни, її культури і традицій. Ці причини відносяться до розряду позаекономічних аргументів, що періодично виникають у захист тарифу в тих чи інших зацікавлених політичних сил і груп. Аргументи такого типу звичайно висловлюються угрупованнями, що лобіюють за ті галузі, що або неконкурентні на світовому ринку, або виробляють продукцію, що знаходиться на пізніх стадіях свого життєвого циклу. Дуже часто подібні аргументи висуваються політично вагомими монопольними виробниками неконкурентної продукції, що збираються одержати весь економічний виграш від введення тарифу. Розуміння національної безпеки, що зобов'язують кожну країну мати на своїй території мінімум необхідного виробництва на випадок виникнення надзвичайних обставин, історично неодноразово служили аргументом, що обґрунтовує введення імпортного тарифу в багатьох країнах, наприклад на нафту в США в 1959-1973 роках. Однак після нафтової кризи з'ясувалося, що куди розумніше і дешевше створити стратегічні запаси нафти за цінами мирного часу, ніж підтримувати за допомогою тарифу менш ефективне в порівнянні з закордонним національне виробництво.

Отже, існує ряд специфічних проблем, пов'язаних з тарифами. Ставка тарифу може виявитися настільки високою, що перекриє імпорт взагалі. Тому виникає проблема знаходження оптимального рівня тарифу, що забезпечує максимізацію рівня національного