Кожна наука має свiй предмет вивчення
Контрольна робота
“Предмет цілі і функції економічної теорії”
Зміст
Вступ
В складному переплетінні біологічних та соціальних, матеріальних та духовних боків життя людини економічна теорія аналізує вирішальну область життєдіяльності людства, а саме сферу виробництва та розподілу життєвих благ в умовах обмеженості ресурсів, без якої були б неможливі всі інші форми реалізації особистих та суспільних інтересів.
Економічна теорія в вивченні суспільства виходить з важливої передумови про те, що людина є одночасно й виробником й споживачем економічних благ. Сучасні напрямки та школи економічної науки, акумулюючи все краще з досвіду її багатовікового розвитку, є основою економічної політики країн світу, сприяють пошуку шляхів подолання протиріч господарського життя.
Кризовий стан соціально-економічного та суспільно-політичного життя України виводить на перший план необхідність пошуку нових моделей розвитку суспільства, який би спирався не на ідеологічні догмати, а на визнані, обєктивно існуючи реалії життя, підтверджені результатами наукового пошуку. Саме тому, в наш час вивчення економічних наук, й перш за все, політичної економії є дуже актуальним.
Головною метою цієї роботи є розгляд сутності політичної економії як науки, визначення її предмету та особливостей методології дослідження. В межах роботи необхідно розглянути як змінювався предмет досліджень політичної економіки з початку її зародження й до наших часів, передумови таких змін, функції, які виконує політична економія у сучасному світі. Не менш важливим є також розгляд сучасних змін у методології політичної економії.
1. Сутність політичної економії як науки
Якою б різноманітною не була людська діяльність, вона повинна мати свою власну основу. Такою основою є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з потребами та інтересами людей. В перекладі з грецької економіка означає мистецтво ведення домашнього господарства (<ойкос>-дім, домашнє господарство; <номос>-вчення, закон). Вперше цей термін ввів у обіг Аристотель (ІІІ ст. до н. е.). Він розділив науку про багатство на економіку та хримастику. Під першою він розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, під другою - накопичення грошей, до якого ставився негативно.
Мислителі стародавнього світу робили спроби з’ясувати внутрішні підвалини економічного розвитку та формували окремі елементи економічних знань. З тих пір, як давньогрецький філософ Ксенофонт (ІV-ІІІ ст. до н. е.) започаткував нову на той час економічну науку в творах <Економіка> та <Про доходи>, зміст її невпізнанне змінився. По-перше, ведення господарства та управління ним здійснюються тепер не тільки в рамках сім’ї, а й у межах регіону, країни, групи держав, всього світу. По-друге, воно організується не тільки за територіальною, але й за виробничою ознакою. Отже, нині поняття <економіка> охоплює: сім’ю, підприємство (фірму); народне господарство певної країни чи його частину; сукупність взаємозв’язаних господарств груп країн, об’єднаних у різноманітних інтегральних організаціях: світове господарство як суперечливу цілісність взаємозалежних народних господарств усіх країн та їх об’єднань [5].
Економіка як народне господарство має дві сторони свого вираження: по-перше, як матеріально-натуральне наповнення, по друге, як сукупність виробничих відносин, що пов’язують процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту як фази постійного відтворення економіки.
Існує багато сучасних визначень поняття <економічна наука. Серед них основними є такі, які визначають її як науку: 1) про умови та форми, за яких відбуваються виробництво та обмін і відповідний розподіл продуктів між людьми, про шляхи розв’язання проблеми організації споживання й виробництва; 2) що вивчає проблеми використання обмежених виробничих факторів (землі, праці, устаткування, технічних знань), а також фінансових ресурсів для виробництва та розподілу продуктів між членами суспільства; 3) що з’ясовує закономірності руху цін, грошей, норми процента, капіталу і прибутку для вироблення державою відповідної політики впливу на економічне життя.
Наведені точки зору відображають тільки певну сторону економіки, і кожна з них окремо не охоплює повністю її систему. Власне, це визначення економічних наук, що вивчають різні сторони багатогранного економічного життя. Однак усі вони підкреслюють тісний зв’язок економіки з виробництвом та ринком.
На сьогодні політекономія – це наука про виробничі, тобто економічні відносини між людьми. Вона досліджує закономірності виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ на різних етапах розвитку суспільства.
2. Предмет політичної економії та його зміни у часі.
Кожна наука має свій предмет вивчення. З іншими спорідненими науками вона пов’язана через об’єкт дослідження: наприклад, сукупність економічних наук об’єднується розглядом проблем народного господарства. Цільовою функцією кожної науки є розкриття та пізнання відповідних об’єктивних законів природи чи суспільства. Для цього вона користується набутими в процесі історичного розвитку загальнонауковими та спеціальними, притаманними їй методами пізнання об’єктивної реальності. Розглянемо докладніше теорії і методи, що застосовуються для пізнання соціально-економічних процесів.
Предмет й метод політичної економіки постійно змінюються. Це пояснюється постійним розвитком продуктивних сил, зміною умов господарських взаємодій, розширенням обєктів вивчення, переліку субєктів, відносно яких здійснюються економічні дослідження. Цей висновок можна проілюструвати прикладом зміни предмету дослідження політекономії:
Економічна теорія — це наука про види діяльності, пов’язані з обміном і грошовими угодами між людьми.
Економічна теорія — це наука про використання людьми якісних чи обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, і технічні знання ) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і роз-ділу їх між членами суспільства з метою споживання.
Економічна