Цей перелік досить великий, однак якщо провести годину у відповідному відділі доброї бібліотеки, освічена людина зможе продовжити його. Втиснути у декілька рядків точний опис певного предмета, що чітко відокремив би його від суміжних дисциплін і дав уявлення початківцю про всі питання, які охоплює цей предмет, - справа нелегка. Економічна теорія, безперечно, включає всі елементи, наведені як у цих визначеннях, так і тих, що могли увійти до довшого переліку.

Якщо примусити спеціаліста обрати зі всіх наведених дефініцій лише одну, то у наш час він, очевидно, зупинився б на другій. Йому відомо, яке значення мають гроші, і якби Китай починаючи з наступного року відмовився від використання грошей взагалі, то перед ним постала би величезна кількість про-блем, які покликана вивчати економічна теорія. Дії Робінзона Крузо і вільних поселенців, хоч вони й не займались обміном товарів чи бартерною торгівлею, також належать до компетенції економічної теорії.

Для ознайомлення з предметом можна було б навести таку його коротку характери-стику: “Економічна теорія — це наука про те, які з рідкісних продуктивних ресурсів люди і суспільство протягом часу, за до-помогою грошей і без їхньої участі, обирають для виробництва різних товарів і розподілу їх з метою споживання тепер і у май-бутньому між різними людьми і групами суспільства” [22].

3. Цілі та функції політичної економії

Згідно з визначенням сутності економічної теорії (політекономії) як науки вона має дуже тісни звязки з різноманітними аспектами господарської діяльності людини. На нашу думку важко визначити, що було первинним: теорія чи практика. Це, з одного боку пояснюється тим, що з початку свого зародження, економічна наука входила до складу філософії, тому може розглядатися як відірвана від реальних процесів взаємодій між господарськими субєктами. Але в той же час, її виникнення визначалося необхідністю якімось-чином обґрунтувати певні особливості взаємовідносин, що виникають в процесі господарської діяльності. З іншого боку, в окремі періоди (та й останнім часом) економічна теорія йде так би мовити “на випередження”, тобто розвитку набувають певні теорії, які базуючись на практичній діяльності людей виробляють закони, закономірності та принципи цієї діяльності в майбутньому. Прикладом такого випередження може бути праця Дж.М.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей”. В ній, базуючись на всебічному аналізі процесів, що відбувалися в економічних системах окремих країн, що розвивалися за умов ринкової економіки чистого капіталізму, Кейнс намагається знайти шляхи подолання кризових явищ в цих економічних системах, розробити загальні принципи економічної політики, спрямованої на зменшення негативного впливу неконтрольованого та нерегульованого ринку на стан окремих субєктів та держави в цілому. Хоча, знов таки, ми бачимо, що ця теорія йде від практики, тобто від її критичного аналізу [21].

Те ж саме характерне й для праць К.Маркса, який, базуючись на критиці ринкової економіки, заклав теоретичні основи не тільки економічної системи принципово іншого типу, але й розробив підвалини цілої ідеології розвитку суспільства. На думку більшості сучасних вчених-економістів Маркс може розглядатися як видатний вчений-теоретик, окремі його ідеї були закладені в фундамент інших теоретичних концепцій, що знайшли свій подальший розвиток не тільки в так званій політекономії соціалізму, але й в значному ступеню мали вплив на становлення більшості з немарксистських економічних вчень [6].

Яскравим прикладом суто теоретичного підґрунтя економічної концепції є інституціональний напрямок економічної теорії. Й, навпаки, суто практичним підґрунтям характеризується більшість з досліджень в галузі мікроекономіки (поведінки споживача, виробника). Тому в цілому не можна вважати твердо, що первинним є або практика або теорія. Вони розвиваються в тісному діалектичному звязку, логічно та обєктивно доповнюючи один одного.

Політична економія вивчає відносини між людьми в важливій сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській та економічній діяльності. значення політичної економії в житті суспільства може бути охарактеризовано наступними її функціями:

1) пізнавальна функція. Нею політична економія забезпечує накопичення наукових знань в галузі виробничо-господарської діяльності людей, а в цілому – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий світогляд людей, озброює їх знанням обєктивних законів економічного розвитку суспільства, силою наукового передбачення.

2) методологічну. Політична економія вивчає виробничо-господарські відношення людей в глибинній їх сутності. Це фундаментальна наука, яка є методологічною основою усіх інших економічних наук та дисциплін. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. Політична економія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На базі законів та теоретичних висновків, які отримуються політичною економією органи державного управління, управління окремим підприємством визначають власні програмні цілі, економічну стратегію й тактику. Політична економія сприяє нарощуванню економічного потенціалу.

4) ідеологічну. Політична економія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Вона є вихідною основою формування економічного та політичного мислення [27].

Висновки

Існує багато сучасних визначень поняття <економічна наука. Серед них основними є такі, які визначають її як науку: 1) про умови та форми, за яких відбуваються виробництво та обмін і відповідний розподіл продуктів між людьми, про шляхи розв’язання проблеми організації споживання й виробництва; 2) що вивчає проблеми використання обмежених виробничих факторів (землі, праці, устаткування, технічних