За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, які необхідні державі для вико-нання своїх функцій. Ці взаємовідносини, в своїй більшості, мають одно-сторонній характер - від платників до держави у вигляді сплати платника-ми відповідних податків до бюджету. В той же час, у певному обсязі ці взаємовідносини мають і двосторонній характер, як від платників - держа-ві, так і від держави - платникам податків: юридичним особам - у вигляді бюджетного фінансування різних заходів; фізичним особам - у вигляді виплати їм відповідних субсидій.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст виявляється в перерозподілі національного доходу, в тому, що вони виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Матеріальна основа податків полягає в тому, що вони є сумою грошових коштів, мобілізованих державою у платників по-датків.[62,с.76]

У залежності від форми оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників і сплачуються ними з власних надходжень гро-шових коштів. До них належать такі податки: на прибуток, на транспортні засоби, на землю, прибутковий податок з доходів громадян та ін. Ці подат-ки встановлюються безпосередньо на доход або майно платника, і їх роз-мір залежить від обсягу об'єкта оподаткування. Чим більший об'єкт опо-даткування, тим, при однаковій ставці, більша сума податку, і навпаки.

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари і по-слуги і оплачуються покупцем в їх цінах або тарифах, а до бюджету спла-чуються продавцями товарів і послуг. У цьому випадку покупець сплачує податки продавцеві в цінах на товари і послуги, які у нього купує, а прода-вець згодом перераховує їх державі. Зв'язок тут між платником податку (споживачем товару) і державою опосередкований - через об'єкт оподат-кування. До непрямих податків належать податок на додану вартість, ак-цизний збір, митні збори. Розмір цих податків, при постійних ставках (та-рифах), залежить від кількості і вартості товарів (послуг), що купуються.

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий доход - це частина вартості валової продукції за вира-хуванням матеріально-грошових затрат, крім оплати праці.

Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. Прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.

Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулююча функція щодо виробництва, Інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.

Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу) свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики.[63] Протягом 1991-1997 pp. неодноразово змінювався об'єкт оподаткування. У цей період об'єктами оподаткування послідовно були:

1991 р. - прибуток;

1992 р. - валовий дохід;

1993 р. (перший квартал) - прибуток;

1993 (з другого кварталу) - 1994 pp. - валовий дохід;

1995-1997 pp. (до 1 липня) - прибуток що визначався коригуванням балансового прибутку;

з 1 липня 1997 р. - прибуток, що визначається через коригування валового доходу.

Така непослідовність у визначенні об'єкта оподаткування, часті суттєві зміни методики його розрахунку створювали значні труднощі для платників податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької діяльності в цілому.

Період оподаткування прибутку підприємств 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) pp. був найтривалішим і свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподаткування прибутку тоді сформувався згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", що був ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом указаного періоду в оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували його механізму в цілому.

Цей період в оподаткуванні прибутку, окрім стабілізації податкової політики, мав кілька інших позитивних особливостей, які заслуговують на окрему увагу.

По-перше, об'єкт оподаткування визначався в основному через коригування суми балансового прибутку. Схему визначення оподаткованого прибутку зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Схема визначення оподатковуваного балансового прибутку підприємства відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року

Таке коригування давало змогу:

виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);

звільнити від оподаткування прибуток, отриманий, від володіння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяло розвитку ринку цінних паперів);

звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.

Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі балансового прибутку, податковими адміністраціями здійснювався контроль за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було необхідності вести окремий податковий облік.

По-друге, у процесі визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Так, об'єкт оподаткування збільшувався на суму:

збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;

коштів фондів,