1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Усі ці п'ять функцій грошей у їх системній єдності ста-

новлять реальний рух грошей (реальне функціонування гро-шової маси). Зміст тієї чи іншої функції грошей відобра-жає особливості досягнутого рівня (етапу) еволюції самих грошей.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визна-ченості вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство і еквівалентний товарний зв'язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вар-тості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

У функції засобу обігу гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов'язково повинні бути в наявності. Функцію засо-бу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення това-ру в гроші — центральний, найважливіший у ринковому госпо-дарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1—Г—Т2; де Т1—Г — продаж товару; Г—Т2 — купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище на ринку потрапляє той господарський суб'єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Обидві функції грошей як міри вартості і як засобу обігу органічно взаємопов'язані. Саме ці дві основні функції зу-мовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості. Ідеальна міра вар-тості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особли-вості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (відстрочкою плате- жу). Покупці сплачують гроші за товари лише тоді, коли на-стає строк платежу.

Розвиток кредиту і банківської системи закономірно зву-жує поле застосування грошей як засобу обігу і значно розши-рює масштаби використання кредитних грошей — грошей як платіжного засобу. Переважання грошей як засобу обігу ха-рактерне для кризових економічних умов.

Виконання грошима функції засобу платежу створює мож-ливість виникнення ситуації взаємної неплатоспроможності і заборгованості. Проблема неплатежів стала однією з найгос-тріших у сучасній фінансовій системі України. На ринку збільшується кількість продавців, які прагнуть продати свій товар, щоб одержати реальні гроші; і навпаки, покупці не мо-жуть купити товари, бо не мають для цього грошей. х У функції засобу нагромадження гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках (в установах банків). Такі заощадження є об'єктивною потре-бою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народ-ного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кор-донів. Порівняння купівельної спроможності грошових оди-ниць різних країн світу відбувається на міжнародних грошо-вих (валютних ринках). При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей — валютний курс.

Розвиток світових економічних зв'язків приводить до ви-никнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків: 1) національні валюти найбільш сильних в економічному відно-шенні країн світу — американський долар, німецька марка, англійський фунт стерлінгів тощо, тобто вільно конвертовані валюти (ВКВ); 2) наднаціональні грошові одиниці — СДР, ЕКЮ, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Список використаної літератури.

1. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. – К.% Товариство „Знання”, 1998.

2. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика. Навч. посібник. – К.: Основи, 1997.

3. Денежное обращение и кредит капиталистических стран: Учеб. для ву-зов / Под ред. Л. Н. Красавиной. — М.: Финансы, 1977.

4. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э. Дж. Долан и др. — М.:Туран, 1991.—448с.

5. Ющенко В. А., Лисицький В. I. Гроші: розвиток попиту та пропозици в Україні. — К.: Скарби, 1998. — 288 с.

2. Теоретичні концепції інфляції: теорія „інфляції попиту”, теорія інфляції пропозиції, монетаристська теорія, теорія інфляції як багатофакторного процессу. Інфляція і дефляція.

2.1. Поняття інфляції.

Поняття "інфляція" виникло після громадянської війни в Північній Америці (1861-1865р.). Інфляція, як правило, виявляється в росту товарних цін і відносному знецінюванні національної грошової одиниці. Що є причиною цього? І чи всякий ріст цін є інфляційним?

Прихильники класичної (монетариської) концепції, що вважають ринок саморегулюючою системою, відносять до інфляційного тільки той ріст цін, що викликаний розладом грошового обігу і переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою. Всі інші зміни цін, викликані природними сезонними й іншими коливаннями попиту та пропозиції, змінами умов виробництва товарів, впливом зовнішньоекономічних зв'язків і т.п. вважаються неінфляційному, підвладними механізмові ринкового саморегулювання без державного втручання. Класична концепція, у такий спосіб вважає інфляцію чисто грошовим феноменом, однофакторним явищем.

Кейнсіанська точка зору на ринковий механізм підкреслює обмеженість його адаптаційних можливостей, однобічну еластичність цін. У цих умовах усяке підвищення цін досить необратимо й означає початок інфляції.

Інфляція Ї знецінення паперових грошей унаслідок випуску їх у звертання в розмірах, що перевищує потреби товарообігу; супроводжується ростом цін на товари і падінням реальної заробітної плати.

2.2. Інфляція попиту

Звернемося до уже відомому нам рівнянню Фішера:

Mx =