Ліва частина цього рівняння, як відомо, визначає сукупний попит, права частина дає вартісну оцінку сукупної пропозиції. Будь-яке зростання пропозиції грошей або швидкості здійснення угод приводить до підйому сукупного попиту. З іншого боку, збільшення сукупної пропозиції може забезпечуватися як за рахунок підвищення кількості товарів, що звертаються, (послуг) Q, так і за рахунок росту загального рівня цін Р. Якщо сукупний попит буде розширюватися занадто швидко, або понад визначений рівень, то для забезпечення рівності сукупна пропозиція може збільшуватися за рахунок росту ціновий складової.

Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна робити, вона може прагнути до якоїсь крапки, що знаходиться поза кривій своїх виробничих можливостей. Але виробничий сектор не в змозі відповісти на цей надлишковий попит збільшенням реального обсягу продукції, тому що всі наявні ресурси вже цілком використані. Тому такий надлишковий попит приводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту, суть якої буде полягати в тому, що "занадто багато грошей полює за занадто малою кількістю товарів".

Отже, інфляція попиту або "інфляція покупців" Ї це коли надлишковий сукупний попит приводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції.

З аналізу схеми видно, що якщо попит росте швидше пропозиції, ростуть ціни. Це веде до збільшення прибутків. Ростуть сукупні грошові доходи населення, зростає попит і далі процес повторюється, якщо ріст пропозиції як і раніше відстає від росту попиту.

Типовим прикладом інфляції попиту є інфляція, що спостерігалася в російській економіці в найперші роки реформ (початок 90-х років).

2.3. Інфляція пропозиції (витрат)

Інфляція пропозиції (витрат). Виникає в результаті росту витрат виробництва, що ведуть, відповідно до ринкових законів, до скорочення обсягу товарів і послуг, що виробники готові запропонувати при даному рівні цін. Відбувається зменшення пропозиції в масштабі всієї економіки, унаслідок чого ціни збільшуються. Інфляцію витрат харчують два основних джерела: збільшення номінальної заробітної плати і ріст цін на нетрудові ресурси, такі, як сировина й енергія.

Отже, інфляція витрат, інфляція пропозиції або "інфляція продавців" Ї це результат змін витрат (виробничих витрат) і сукупної пропозиції на ринку.

З аналізу схеми видно, що інфляція починає розкручуватися через ріст витрат у результаті підвищення заробітків або подорожчання сировини, палива, збільшення транспортних тарифів. Сукупний попит при цьому може не бути надлишковим, однак пропозиція товарів зменшується через ріст виробничих витрат. У результаті має місце підвищення цін і новий виток інфляції.

Виникнувши, інфляція попиту й інфляція витрат починають харчувати один одного. При наявності інфляції попиту з боку профспілок підсилюються вимоги підвищення заробітної плати, тому що реальна заробітна плата робітників у даному випадку знижується (зарплата залишилася колишньої, а ціни підвищилися). Задоволення цих вимог приводить до подорожчання продукції і далі до наступного витка інфляційної спіралі.

У залежності від характеру і темпів інфляції розрізняють три її види:

повзуча інфляція;

галопуюча інфляція;

гіперінфляція.

Повзуча інфляція Ї щорічний ріст цін до 3-4%. Ця інфляція властива більшості західних країн з розвитий ринковою економікою, не вважається великим соціальним злом, і існує думка, що вона додає деякий динамізм економічним процесам.

Галопуюча інфляція Ї виражається в стрибкоподібних цінах до 200-300% у рік і вважається дуже небезпечної, оскільки при цих значеннях формуються інфляційні чекання.

Гіперінфляція Ї найбільш небезпечна, тому що вона руйнує ринковий ціновий механізм. При росту цін понад 1000% у рік гроші різко знецінюються, населення втрачає заощадження, знецінюється вкладений капітал, припиняються інвестиції у виробництво. У граничному випадку гроші утрачають свою функцію і заміняються яким-небудь іншим товаром, що виконує роль грошей. Розбудовуються добре налагоджені господарські зв'язки, що спричиняє спад виробництва і, як наслідок, зменшення сукупної пропозиції, що у свою чергу підхльостує інфляцію. Починає процвітати спекулятивний бізнес, заснований на перепродажі.

По формах прояву розрізняють відкриту і подавлену інфляцію. Відкрита інфляція виявляється в росту цін. Подавлена інфляція властива економіці з адміністративним контролем над цінами і доходами: зовні ціни стабільні, а надлишок грошей трансформується в товарний дефіцит, виникають озлоблені черги і "чорний ринок", що якоюсь мірою відображає реальні ціни.

Інфляція може бути збалансованої, коли ріст цін помірну й одночасний на більшість товарів і послуг, і незбалансованої, коли ріст цін має різні темпи по різних товарних групах.

По характері чекань економісти розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію. Очікувану інфляцію можна прогнозувати: врахувати її темпи в колективних договорах, у цінах на фактори виробництва, уряд своєчасний може змінити податки і трансферти, тоді вплив інфляції на економіку в цілому буде незначним. Інша справа Ї неочікувана інфляція.

Рівень інфляції виміряється за допомогою індексу цін. Темпи інфляції за визначений проміжок часу визначаються по формулі:

де

JЦТ Ї індекс споживчих цін поточного періоду;

JЦП Ї індекс споживчих цін минулого періоду.

Наприклад, у 1990 р. індекс на споживчі товари був дорівнює 130,7, а в 1991 р. ? 136,2. Отже, темп інфляції для 1991 р. обчислюється в такий спосіб:

Список використаної літератури.

1. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стенли Л. Брю, Издательство «Республика», г. Москва, 1995.

2. Основы современной экономики Издательство «Финансы и статистика», г. Москва, 1998.

3. Денежное обращение и кредит капиталистических стран: Учеб. для ву-зов / Под ред. Л. Н. Красавиной. — М.: Финансы, 1977.

4. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э. Дж. Долан и др. — М.:Туран,