Менеджмент

Зміст

1. Управління по цілях і результатах

Управління по цілях. Система цілей організації включає вищі цілі організації, що розробляються виходячи з місії організації вищим її керівництвом і штабними підрозділами. Далі на основі цих вищих цілей лінійними керівниками відповідних рівнів розробляються цілі конкретних підрозділів. Важливою вимогою при побудові такого “дерева цілей” є система підтримки цілей більш високого рівня цілями нижчого рівня.

Основними етапами управління по цілях є [2, c. 230]:

1. Вироблення коротких, точних формулювань цілей, побудова “дерева цілей” від вищої цілі організації (самий верхній рівень) до цілі конкретного працівника.

На цій основі дається якісна характеристика цілей організації, а також взаємозв'язку в системі цілей. Наприклад, цілі організації, її структурних одиниць і цілей окремих робітників. на цьому етапі функції керівників полягають у наступному:

- передача своєчасної і досить повної інформації;

- уточнення відносин між рівнями управління, їхніми повноваженнями і мірою відповідальності;

- підтримка лінійних підрозділів з боку персоналу штабних підрозділів;

- здійснення горизонтальної і вертикальної координації;

- забезпечення фінансовими, трудовими і матеріальними ресурсами.

2. Розробка реалістичних планів досягнення системи цілей. У процесі розробки планів здійснюється конкретизація цілей, а також аналізується співвідношення цілі - засоби. Для цього [5, c. 42]:

- оцінюється практична можливість досягнення поставлених цілей;

- з'ясовуються потенційні труднощі, аналізуються непередбачені ситуації (форс-мажор) при досягненні поставлених цілей;

- здійснюється пошук кращих, оптимальних шляхів досягнення цілей;

- визначаються методи оцінки обсягу затрачуваних ресурсів, розробки бюджетів, календарних планів;

- визначається бажаний характер взаємин, необхідних форм і масштабів підтримки.

Основними стадіями планування є:

- визначення задач, які необхідно вирішити для досягнення поставлених цілей;

- розробка конкретних заходів, здійснення яких дозволить вирішити поставлені задачі;

- установлення значимих, істотних взаємозв'язків між основними видами діяльності організації. На цій основі здійснюється складання календарного плану роботи;

- уточнення ролей і взаємин між основними виконавцями, а також делегування повноважень, необхідних для виконання конкретних заходів;

- оцінка витрат ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних), необхідних для виконання намічених заходів. Розподіл ресурсів і складання бюджетів до початку операції;

- уточнення термінів виконання окремих етапів роботи; можливе коректування розроблених планів для забезпечення їхньої максимальної реалістичності.

3. Здійснення систематичного контролю за ходом реалізації планів. Вимір, аналіз і оцінка виконаної роботи й отриманих результатів, міри досягнення поставлених цілей. При цьому виявляються проблеми, що виникли, завади в досягненні цілей, визначаються причини виниклих проблем, виявляються потреби, запити, очікування виконавців і розміри отриманої винагороди. Оцінюється співвідношення очікувань і реальної винагороди, її розмірів, форми, термінів одержання. Контроль за досягненням намічених результатів передбачає оцінку проміжних результатів, що впливають па кінцевий підсумок, рівень виконання передбачених планом заходів (графіків), здійснення ситуаційного управління. Досягнення кожного ключового результату оцінюється окремо і проводиться двічі в рік як у робочих виробничих групах, так і на вищому рівні управління, при цьому широко використовується досвід приваблюваних консультантів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

4. Вживання коригувальних заходів для досягнення поставлених цілей в умовах, що змінилися. Причинами недосягнення цілей, а отже, потреби у вживанні коригувальних заходів можуть бути:

- нереалістичність поставлених цілей;

- недолік ресурсів;

- неефективне використання ресурсів у силу відсталої структури, технологій, низького рівня кваліфікації виконавців.

У управлінні по результатах застосовуються різні рівні оцінки ключових результатів:

оцінка ефективності діяльності фірми і рівня витрат виробництва. Ключовими результатами тут можуть бути цілеспрямованість, функціональна організація, продуктивність праці;

оцінка продукції і послуг. Ключовими результатами можуть бути рівень обслуговування, якість продукції, кількість реалізованих товарів;

оцінка рівня задоволення запитів споживачів. Задача вищого керівництва складається в управлінні роботою по досягненню намічених результатів, що передбачає здійснення планування, виконавця, контролю і розвитку.

Управління по цілях, як і будь-який метод, має сильні і слабкі сторони.

Висока ефективність методу обумовлена його практичною обґрунтованістю, чіткою орієнтацією на результат, широкими можливостями для стимулювання виконавців. Однак чи завжди ефективне залучення виконавців до вироблення цілей? Чи не так простий метод у його практичному застосуванні, особливо формулювання чітких (а самого головне - реалістичних) цілей, для досягнення яких потрібне оптимальне використання ресурсів організації? Метод управління по цілях використовують для організації більш ефективної роботи. А як реагують виконавці на методи, застосування яких інтенсифікує роботу?

Важливою умовою ефективного застосування методу управління по цілях є постійна і повна підтримка реалізації планів вищим керівництвом. Але чи завжди йому це вигідно? Вище керівництво формулює цілі організації. Однак при великому обсязі поточної роботи метод вимагає здійснення контролю за мірою досягнення цілей, здійснення необхідних коректувань, аналізу причин,, через які цілі не досягнуті. Чи всі керівники здатні і хочуть виконати цей обсяг роботи на необхідному рівні?

Нарешті, важливе і питання мотивації керівників і виконавців, наприклад, співвідношення матеріальних і моральних стимулів, результатів для організації, зусиль, витрачених керівником і його винагороди.

2. Сутність зовнішньоекономічної діяльності, її специфіка

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної