1.4. Аналіз основних причин економічної злочинності

Реформування економічних і соціально-політичних відносин в Україні відбувається на фоні постійного зростання тіньового економічного сектора, нелегальної та кримінальної економічної діяльності й корупції. Головними причинами виникнення таких суспільне небезпечних явищ є низькі темпи економічних і політичних реформ. Внаслідок цього поглиблюється загальноекономічна криза, зростає зубожіння населення, криміналізуються галузі економіки, тоталізується корупція. Названа злочинність діє в межах легальних структур, а блокування з окремими адміністративними і політичними кланами шляхом їх підкупу підвищує організаційну міцність злочинного середовища. Паразитуючи на роботі в органах державної влади та правоохоронних органах, представники злочинних угруповань поступово паралізують їх діяльність.

Виходячи зі сказаного, окреслимо основні детермінанти економічної злочинності в Україні на сучасному етапі з урахуванням її довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників.

Довгострокові фактори:

недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі офіційної системи господарювання;

відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих тощо);

інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;

відсутність в народі демократичних традицій (як економічних, так і політичних), низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов'язків перед державою у вигляді повноти сплати податків;

протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання, від якої Україна відійшла, і ринковою економікою, до якої вона ще не дійшла.

Середньострокові фактори:

надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР), наявність могутнього, проте антирин-кового військово-промислового комплексу;

сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і антиринкове спрямування економіки, проведення Україною демпінгової політики на світовому ринку;

надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання чисельних пільг окремим юридичним і фізичним особам;

високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тінізації економіки.

Короткострокові фактори:

відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;

надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання, який заганяє їх у тінь;

відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості зростання останньої та необхідності посилення боротьби з нею;

нерозвиненість ринкової інфраструктури української економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;

низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;

правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

Прискоренню процесу криміналізації економіки в Україні сприяв недосконалий Закон "Про підприємництво", на підставі якого був розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1991—1996 роках фірм використовувалася для легалізації незаконних доходів і маскування різних протиправних дій у сфері економіки. Виробництвом товарів займалася порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них існувала задля прикриття діяльності організованих злочинних угруповань.

Через прийняття недосконалих законодавчих актів розкручувались витки інфляції. Це дало можливість суб'єктам підприємництва отримати великі кредити під символічні відсотки за рахунок ресурсів Ощадного та інших банків. Використовуючи ці кредити, зловмисники, своєчасно отримуючи відповідну інформацію, перед кожним підвищенням цін скуповували за безцінь через свої корумповані зв'язки товари, вироблені в державному секторі економіки. Потім вони реалізовувалися за цінами, що в сотні разів перевищували вартість скупки. За рахунок цього нагромаджувався тіньовий капітал, який конвертувався і вивозився за кордон.

Важливим чинником економічної злочинності стало масове безробіття.

Аналіз статистичних даних, інших матеріалів правоохоронних та контролюючих органів свідчить, що інтенсивне зростання економічної злочинності відбувається на фоні "прихватизації" державного майна, криміналізації банківської й кредитно-фінансової систем, зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу і сфери транспортних перевезень.

Зокрема, в системі Мінтрансу масового характеру набули крадіжки вантажів, службові зловживання, корупція. Це стосується й деяких інших галузей господарства, що неодноразово було предметом розгляду на засіданнях Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Стимулюючим фактором економічної злочинності є невизначеність у політиці ціноутворення. Одночасне існування різних цін на одні й ті самі товари (особливо першої необхідності) створює передумови для маніпулювання ними з метою одержання незаконного прибутку. За цих умов поширюється зона корупції, нормальні договірні відносини підміняються бартерними операціями для задоволення потреб вузького кола посадових осіб. Цей криміногенний фактор доповнюється ще й безгосподарністю, яка дозволяє приховувати наслідки будь-яких розкрадань.

Стратегічним напрямом України є формування змішаної економіки на основі конкуруючих між собою різних форм власності. Однак прогалини у законодавстві й відсутність кваліфікованих кадрів відкрили шлях для легалізації (відмивання) "брудних" грошей в процесі приватизації державного майна. Значного поширення набули факти заниження оціночної вартості об'єктів, безпідставного списання фондів, завищення кредиторської заборгованості, підробки аудиторських документів тощо. Як наслідок, велика частка коштів від приватизації не надходить до державного бюджету, майно привласнюється керівниками приватизованих підприємств, діяльність яких практично не контролюється.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі причини сучасної економічної злочинності в Україні, але навіть те, що було висвітлено, дає змогу намітити пріоритетні напрями боротьби з цим видом злочинності.

2. Деякі аспекти попередження економічних злочинів

2.1. Проблемні питання попередження економічних злочинів

Результати економічного розвитку України кінця 2000 р. свідчать, що наша економіка нарощує темпи. Приріст валового внутрішнього продукту склав 5 %. Найбільший він у промисловості — 12