Проблемам попередження економічних злочинів приділялась значна увага у вітчизняній кримінологічній літературі. Зокрема, відмічалось, що ефективність протидії економічній злочинності пов'язана насамперед з удосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності — тіньову економіку. Це завдання мають виконати законодавча і виконавча влада, щоб уникнути генеруючих імпульсів суспільної напруженості. Крім того, у правотворчій діяльності потрібно запровадити кримінологічну експертизу законопроектів. Без неї Верховна Рада продовжуватиме приймати закони не на користь громадян і суб'єктів приватного бізнесу.

Не менш значущим в попередженні економічних злочинів має стати поліпшення діяльності всіх правоохоронних органів, громадських організацій, які задіяні у цій справі. Майже всі автори доходять висновку, що треба виділити три напрямки їх профілактичної роботи:

1) виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють дані злочини (загальна профілактика);

2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);

3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та підданий їх виховному впливу (індивідуальна профілактика).

У зв'язку з тим, що процес боротьби з економічною злочинністю досить складний, необхідно залучати до цієї справи науковий потенціал держави з метою внесення конкретних пропозицій щодо удосконалення діяльності всіх суб'єктів профілактики злочинів та їх скоординованої взаємодії. Розробку організаційно-практичних заходів доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати злочинам у сфері економіки.

У системі правоохоронних органів такими підрозділами є Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Державна податкова служба (ДПС). Діяльність зазначених служб, при сумлінності, чесності й непідкупності їх працівників, повинна відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою і зрозумілою як громадськості, так і підприємцям з тим, щоб ефективно виконувати такі завдання: своєчасно попереджувати, розкривати і розслідувати злочини в сфері економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах, добиватися повного відшкодування нанесених збитків, забезпечувати захист громадян від злочинних посягань; активно використовувати засоби масової інформації для висвітлення стану економічної злочинності в країні і регіонах та напрямів боротьби з нею.

Неабиякий профілактичний ефект можуть принести заходи щодо вдосконалювання діяльності контролюючих органів, наділених правами органів дізнання. Поєднання поглибленої перевірки господарської діяльності з застосуванням відповідних оперативних заходів позитивно зарекомендувало себе в багатьох країнах.

Розкриті останнім часом резонансні злочини у зовнішньоекономічній сфері свідчать про необхідність створення принципово нового механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових, банківських і митних органів. Через недосконалість такого контролю наша держава щорічно втрачає мільярдні валютні кошти, які осідають на банківських рахунках зарубіжних країн.

Стримуючим фактором економічної злочинності є втілення в життя місцевими державними адміністраціями заходів організаційно-господарського характеру, передусім, розширення можливостей системи матеріально-технічного постачання, упорядкування правил оренди нежилих приміщень; проведення спеціалізованих ярмарків з матеріально-технічного постачання бізнесових структур тощо.

Не менш важливою перешкодою економічній злочинності є заходи, спрямовані на ліквідацію кризи неплатежів та нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

проведення із залученням практичних працівників відповідних міністерств та відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які створені при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого слід запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по заробітній платі.

На нинішньому етапі першочерговим завданням в боротьбі з економічною злочинністю є вихід з тотальної кризи, яка охопила Україну в 90-х роках минулого століття, а стратегічним — здійснення переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки, її демонополізації, створення умов для добросовісної конкуренції.

2.2. Основні напрямки попередження злочинів у сфері економіки

Попередження злочинів у сфері економіки являє собою невід’ємну частину соціального управління та передбачає здійснення системи економічних, організаційно-виробничих, технічних, правових, виховальних заходів, спрямованих на корекцію особи правопорушника та нейтралізацію або зниження дії обставин, що обумовлюють скоєння злочину.

Враховуючи вказане, важливе значення для попередження злочинів у сфері економіки мають загальносоціальні заходи, що спрямовані на створення умов для реалізації творчого потенціалу особи в цій сфері шляхом вільного вибору будь-яких форм господарювання з використанням державної, колективної та особистої власності; забезпечення рівної правової допомоги підприємництва в різних секторах економіки; створення необхідної ринкової інфраструктури. Також велике попереджувальне значення мають заходи щодо вдосконалення системи управління. Актуальне значення у плані попередження господарських злочинів мають заходи по технічному переозброєнню промисловості; заміна морально застарілого та фізично зношеного устаткування.

Спеціально-кримінологічні заходи прямо або опосередковано звужують поле зловживань, ускладнюють переростання менш небезпечних господарських правопорушень в діяння, що кримінально караються.

Суб’єктами профілактики економічних злочинів є керівники та інші посадові особи підприємств, їх трудові колективи, органи господарського управління, представники державного, аудиторського та внутрігосподарського контролю.

При системній характеристиці попереджувальних заходів слід виділити наступні:

1. Економічні заходи включаються в загальну концепцію переходу до ринку та в спеціальні державні програми за окремими напрямками економічної політики. У їх складі: земельна реформа, програма розвитку