Трансферні платежі: суть та економічне значення

ТРАНСФЕРНІ ПЛАТЕЖІ - одна з основних статей витрат бюджета держави. Трансферні (тобто перерозподільні) платежі являють собою переведення частини доходів державного бюджету в приватний сектор - населенню і підприємствам. Умовно можна виділити три категорії трансферних платежів:

допомоги і дотації на соціальні нестатки,

субсидії підприємцям і виплати відсотків по державному боргу.

До першої категорії відносяться:

допомоги з безробіття, засновані на соціальних програмах;

дотації багатодітним родинам і незаможнім прошаркам населення; пенсії;

різноманітні виплати ветеранам і інші допомога із соціального забезпечення.

За допомогою такого роду трансферних платежів держава перерозподіляє податкові доходи, отримані від усіх платників податків, визначеним прошаркам населення, зменшуючи тим самим нерівність доходів у суспільстві. За допомогою субсидій підприємцям регулюються галузеві і регіональні пропорції суспільного виробництва, стимулюються НІОКР і т.п.

Третю категорію трансферних платежів складають виплати державою відсотків по державному боргу. Вони йдуть у пенсійні фонди, населенню, банкам, які купують державні цінні папери.. Таким чином, трансферні платежі являють собою форму перерозподілу доходів у суспільстві через державний бюджет.

Головна роль у зменшенні нерівності в розподілі доходів належить саме трансферним платежам, ціль яких не допустити зубожіння окремих прошарків, згладити гостроту соціально-економічних протиріч. Можливості використання трансферних платежів як каналу перерозподілу доходів не безрозмірні. Це означає, що збільшення розмірів і тривалості виплат допомоги з безробіття або допомоги незаможнім шарам населення послабляють стимули до праці. Це, у свою чергу, негативно впливає на економіку і соціальну атмосферу суспільства.

Потрібно помітити, що державні закупівлі вносять вклад у національний доход і безпосередньо використовують ресурси, у той час як трансферти не використовують ресурси і не зв'язані з виробництвом.

Державні закупівлі приводять до перерозподілу ресурсів від частки до суспільного споживання товарів. Вони дають можливість громадянам користуватися суспільними товарами. Трансферні платежі мають інше значення: вони змінюють структуру виробництва товарів індивідуального споживання. Суми, узяті у вигляді податків в одних шарів населення, виплачуються іншим. Однак ті, кому призначаються трансферти, витрачають ці гроші на інші товари, чим і досягається зміна структури споживання.

Розрізняють державні і приватні трансферні платежі :

Державні трансфені платежі включають виплати по соціальному страхуванню, допомоги по безробіттю, пенсії, і інші соціальні виплати.

Основною особливістю цих платежів є те, що їхні одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять ніякого внеску в створення поточного обсягу виробництва. У такий спосіб включення цих платежів у ВНП привело б до завищення цього показника ВНП для поточного року.

Приватні трансферні платежі — наприклад, стипендії, субсидії, що отримуються студентами від близьких, дарунки від родичів — не є результатом виробництва, а передачею засобів від однієї особи іншому

Держава робить виплати, трансферти, що не враховуються у ВНП, а просто перерозподіляють податкові доходи, отримані від усіх пододатковозобов’язанних , визначеним шарам населення у формі допомоги по безробіттю, виплат по соціальному страхуванню і забезпеченню допомоги ветеранам ( війни ), пенсій і т.д. Соціальний фонд, що відділений від бюджету, являє собою єдиний орган державного керування фінансами соціального страхування, соціального забезпечення і сприянню зайнятості.

Однієї з головних задач Соціального фонду є збір і акумулювання коштів із усіх джерел на виплату державних пенсій. Такими джерелами є роботодавці, держава і громадяни. Роботодавці обов'язковому порядку страхують за рахунок витрат на виробництво своїх працівників (обов'язкове страхування поширюється також на самозайнятих підприємців, що не утворюють юридичної особи, фермерів і т.д.).

Дестимулирующий ефект трансфертів.

Перше обвинувачення на адресу системи соціального забезпечення полягає в тому, що, оскільки вона діє за принципом плати, скільки зібрав, не залишаючи резерву, це приводить до зменшення сукупної норми збережень нації. Якби не було системи соціального забезпечення, кожний повинний був би робити заощадження на старість у приватному порядку. Деякі з цих збережень вкладалися б у банки, що у свою чергу давали б їх у кредит фірмам, що бажають інвестувати. Але ж відомо, що, чим більше норма заощаджень s, тим більше капиталоозброєність k*, відповідно до формули:

k* = 100s

і, отже, економіка буде мати при інших рівних більший запас капіталу і більш високий рівень виробництва і доходу на душу населання.

Факти свідчать про те, що уряди більшості країн здійснює великі пенсійні програми. Однак люди можуть забезпечити свою старість і за допомогою приватних заощаджень. Чому ж у тому випадку уряд завжди бере участь у програмах для пенсіонерів.

Соціальне страхування з'явилося, коли стало зрозуміло, що величина приватних заощаджень багатьох людей не достатня для забезпечення соціально прийнятного рівня життя. Суспільство, не може допустити, щоб люди, по передбачливості або з інших причин не зібрали в минулому досить коштів, вмирали від голоду, розплачуючись за власні помилки. Але раз люди знають, що вони будуть забезпечені навіть у тому випадку, якщо не будуть робити заощадження, то виникає проблема, що економісти називають проблемою психологічного ризику. Збиток у цьому випадку полягає в тім, що, забезпечуючи людей, що не роблять заощаджень, суспільство знижує стимули до заощаджень. Два підходи можуть бути використані для вирішення цієї проблеми. Перший – суспільство може мати програми допомоги літнім біднякам, але для її одержання повинні існувати достатні обмеження, що накладаються таким чином, щоб люди не хотіли користуватися цими програмами, за винятком тих випадків, коли вони змушені робити це. Другий - зробити заощадження примусовими. Програми з обмеженнями існують у формі приватних пожертвувань, а також доходів з допоміжної системи соціального забезпечення.

2. Задача №15

Визначте зміни величини