Отже, спочатку відбувається процес прогнозування розвитку, а вже потім для втілення в життя цього прогнозу залучаються відповідні кошти. Такий процес на підприємстві одразу кожну залучену копійку перетворює у фінансо-вий ресурс, а згодом — через купівлю основних і оборотних коштів — у капі-тал. Тільки держава має право вилучати кошти, підприємство ж може лише їх залучати, і це залучення повинно бути завжди обгрунтованим, якщо компанія хоче мати успіх.

Підприємство найчастіше купує активи у тому разі, коли у підприємства є в достатньому обсязі вільні грошові ресурси, а не тому, що створено якийсь фонд. Не випадково багато які підприємства уже не поспішають створювати різноманітних фондів, а аку-мулюють їх у вигляді нерозподіленого прибутку; до речі, подібна практика звичайна у більшості економічно розвинутих країн Ковалев В. В, Введение в финансовый менеджмент. — М.: Финансы и ст00 истика. — 2000. -С. 161..

Отже, під фінансовими ресурсами на сьогодні слід розуміти сукупність усіх грошових ресурсів, які надійшли на підприємство за певний період або на певну дату у процесі реалізації продукції (товарів, робіт, послуг — операційна діяльність), основних і оборотних коштів (інвестиційна діяльність) і видачі зо-бов'язань (майнових і боргових — фінансова діяльність).

Важливим моментом є прив'язування фінансових ресурсів саме до певної дати. Якщо розглядати фінансові ресурси, то треба мати на увазі сукупність грошових ресурсів, які підприємство змогло залучити й утримати у своєму обороті на певну дату, зокрема, на кінець року (на підприємстві ця сукупність набуває форми капіталу).

1.2. Класифікація фінансових ресурсів

Загаль-ну суму фінансових ресурсів у кожного підприємства можна класифікувати по походженню на власний капітал підприємства і позиковий капітал.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Тобто це та сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності або отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбання акцій, паїв, тощо. Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов'язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм).

До складу власного капіталу входять Пойда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України, 2003. - №1.- С. 96-104.:*

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.*

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.*

Додатковий вкладений капітал - для акціонерних товариств це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, для інших видів підприємств це будь-яке перевищення внесків засновників (власників) підприємства над сумою внесків до статутного фонду або пайових внесків. Тут слід розрізняти емісійний дохід - суму перевищення фактично сплачених внесків акціонерів над номіналом акцій при їх первинному розміщені та інший вкладений засновниками підприємств капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.*

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.*

Резервний капітал - сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.*

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство.*

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.*

Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Цивільне законодавство і План рахунків бухгалтерського обліку не дозволяють оперативно маневрувати власними джерелами фінансування (у т.ч. статутним капіталам), вимагаючи оголошення розміру статутного капіталу до державної реєстрації підприємства.

Тому усе більше число засновників воліє відкривати фірми з невеликим статутним капіталом, а іншу частину коштів поетапно вводити в господарський оборот шляхом надання позик від фізичних осіб. У противному випадку виникаюча після реєстрації потреба в додатковому фінансуванні ставить цілий ряд обліково-економічних проблем:

Однак зробити статутний капітал більш маневреним не зовсім вірно, тому що тоді він не буде відбивати, з позиції цивільного права, свого змісту. Він не буде гарантувати кредиторам їхніх інтересів. В даний момент важливим є те, що при розвитку інформаційних технологій, з'явилася можливість публікації свого фінансового стану в мережі Інтернет. Це добре для стимулювання міжнародної торгівлі і руху капіталу Хачатурян С.В. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація // Фінанси України. – 2003. - №77. – С. 80..

На момент реєстрації підприємства статутний капітал повинний бути оплачений не менш, ніж на половину. Частина, що залишилася, підлягає оплаті протягом першого року діяльності суспільства.

Поряд з власними фінансовими ресурсами більшість підприємств користуються позиковими ресурсами (зобов’язання підприємства). Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються