Як видно з таблиці 3.1 на формування прибутку негативно впливають т. зв. “Інші операційні витрати” куди входить цілий ряд ряд витрат не пов’язаних безпосередньо з виготовленням продукції.

Деякі статті витрат (витрати на дослідницьку роботу та розробки) скорочувати не слід, з огляду на специфіку діяльності підприємства, але керівництву підприємства насамперед необхідно приділити увагу своєчасному погашенню заборгованостей по розрахункам, щоб уникнути штрафів, нарахування пені тощо, посилити контроль за адміністративними витратами та і взагалі необхідно переглянути політику витрат в цілому. Адже і витрати, які входять в собівартість продукції також значні. В 2002 році “збій” у формуванні прибутку був присутній уже на стадії формування собівартості. Тому актуальними являються заходи по зниженню собівартості. Сюди входять і вивчення ринку комплектуючих і матеріалів з метою пошуку більш дешевих компонентів, акцентація при нових розробках на зниження матеріаломісткості, встановлення системи відповідальності за перевитрати і ще цілий ряд заходів. Тільки в комплексі вони зможуть змінити ситуацію з прибутковістю підприємства.

3.2. Оптимізація структури фінансових ресурсів

Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

Шляхи оптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком у працях, опублікованих в 1988–2000 рр.

Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Основний капітал (капітал, направлений на фінансування необоротних активів), для того, щоб ефективно функціонувати повинен “обслуговуватися” певною кількістю оборотного капіталу. На досліджуваному підприємстві відбувається негативна тенденція до постійного росту частки основного капіталу в загальній сумі капіталу підприємства (табл. 3.3).

Табл. 3.3

Зміни в структурі капіталу підприємства |

2001 | 2002 | 2003

Показник | тис. грн. | доля, % | тис. грн. | доля, % | тис. грн. | доля, % 

Необоротний капітал | 9230,70 | 72% | 9383,70 | 68% | 8864,70 | 80%

Оборотний капітал | 3631,10 | 28% | 4504,00 | 32% | 2247,60 | 20%

За умови збільшення частки необоротних активів, оборотного капіталу недостатньо для повноцінного завантаження виробничих потужностей. Хоча необхідно констатувати, що відбувається паралельне зменшення як основного капіталу, так і оборотного, причому основний капітал зменшується більш швидко (Рис.3.2). Зменшення капіталу наслідок збитковості і згортання господарської діяльності.

Рис. 3.2. Співвідношення оборотних і необоротних активів ТОВ “Імпеданс” у динаміці

За таких умов поліпшити використання основних фондів, можна лише збільшивши кількісно оборотний капітал. Проте, як уже вказувалося вище, можливості по залученню зовнішніх джерел фінансування у підприємства обмежені. Отже необхідно шукати внутрішні джерела. Прямі інвестиції залучити навряд чи можливо, так як доступ до інвестиційних ресурсів у вітчизняних підприємств досить обмежений, причому інвестори вкладають кошти в основному у високоприбуткові підприємства.

Через це реальним являється лише шлях зменшення основного капіталу, шляхом продажу частини виробничих приміщень, які можна реалізувати за ціною якщо й не рівною балансовій, то ненабагато нижчою, так як попит на нерухомість у столиці росте. Таким чином можна буде частину необоротних активів перевести у оборотні. Тим більше, що виручені кошти можна покласти на валютний депозит, який буде давати стабільний прибуток і слугуватиме ліквідною заставою, яка дасть можливість отримати підприємству доступ до банківського кредитування. А вже за рахунок банківських кредитів наростити оборотний капітал з тим, щоб максимально завантажити виробництво. Ну і звичайно, крім цього необхідно вжити всіх заходів по максимально раціональному використання існуючого необоротного і оборотного капіталу. Всі заходи повинні бути комплексними і включати в собі зміни по більш ефективній і технологічній організації виробництва і більш ефективному управлінні підприємством в цілому і окремими його складовими.

Побудуємо модель взаємозв'язку прибутку (збитку) підприємства й оборотних коштів.

Для цього виберемо лінійну функцію зв'язку між прибутком (збитком) підприємства і величиною оборотних коштів:

У = а +в*х ,

де х - величина оборотних коштів у тис. грн.

У - прибуток (збиток) підприємства в тис. грн.

Скористаємося методом найменших квадратів, основною умовою якого є мінімізація суми квадратів відхилень емпіричних значень від теоретичних, це дає можливість одержати найкращі оцінки параметрів а і б.

Для їхнього обчислення складають і вирішують систему нормальних рівнянь:

Для їхнього обчислення складають і вирішують систему нормальних рівнянь:

Для полегшення розрахунків складемо допоміжну таблицю.

Таблиця 3.4

Розрахункова таблиця для розрахунків коефіцієнтів лінійного зв'язку між величиною оборотного капіталу і прибутком для ТОВ "Імпеданс"

х | х2 | y | X *У

3722,90 | 13859984,41 | -153,8 | -572582

4067,55 | 16544963,00 | -841,1 | -3421216

3375,80 | 11396025,64 | -610,8 | -2061939

11166,25 | 41800973,05 | -1605,7 | -6055737

Тоді розрахункові коефіцієнти мають значення:

а=696,66

у = -0,33.

Саме рівняння, що зв'язує величину оборотних коштів і прибуток (збиток) підприємства буде мати вид:

у= 696,66 - 0,33*х (тис. грн.).

Негативне значення коефіцієнта в говорить про те ж, про що і негативний ефект фінансового левериджа.

При механічному нарощуванні обсягу оборотних коштів буде рости збиток підприємства. Тобто треба змінювати структуру виробництва, переходити на випуск інших видів продукції, переглядати систему оплати праці і так далі. Тобто чисто фінансовими методами (наприклад, збільшуючи суму оборотних коштів) підняти прибутковість досліджуваного підприємства не можна. Хоча загальноприйнято вважати, що чим більше засобів в обороті, тим великий прибуток одержує підприємство, однак це далеко не так. Багато збиткових підприємств після фінансових уливань стають ще більш збитковими, через те, що не мінявся по суті виробничий