Теорія насолоди (Ж. Симонд де Сисмонді) | перша половина XIX в. | Податки – це ціна, що сплачується громадянином за одержувані задоволення від суспільного порядку, справедливого правосуддя, володіння власністю.

Продовження табл. 1.1

1 | 2 | 3

Теорія податку як страхової премії | перша половина XIX в. | Податки - платежі, що сплачуються на випадок настання якого-небудь ризику. Платник податків у залежності від доходів страхує свою власність від війни, стихійного лиха, пожежі і т.д.

Класична теорія (А. Сміт, Д. Рикардо) | друга половина XVIII - перша половина ХІХ ст. | Податки – один з видів державних доходів, що повинні покривати витрати по утримуванню уряду. Мита і збори не розглядаються як податки.

Кейнсіанська теорія (Дж. Кейнс) | перша половина XX в. | Податки – головний важіль регулювання економіки й один з доданків розвитку. При цьому великі заощадження як пасивне джерело доходу заважають росту економіки, тому їх варто вилучати за допомогою податків.

Монетаристська теорія (М.Фридман) | 50 - ті рр. XX ст. | Податки впливають на обертання, вилучаючи зайву кількість грошей і тим самим знижуючи кількість несприятливих факторів для розвитку економіки.

Теорія економіки пропозиції (М.Бернс, Г. Стайн, А.Леффер) | початок 80 – х рр. XX в. | Податки як один з найважливіших факторів економічного розвитку і регулювання. Зниження податкового гніту приводить до бурхливого росту підприємницької й інвестиційної діяльності.

Часткові теорії податків

Продовження табл. 1.1

1 | 2 | 3

Теорія співвідношення прямого і непрямого оподатковування | раннє середньовіччя | Податкові системи будуються на прямому оподатковуванні, непрямі податки вважаються шкідливими

кінець середніх століть | Податкові системи будуються на непрямому оподатковуванні

кінець XIX в. | Необхідність підтримки балансу між прямими і непрямими податками

Теорія єдиного податку | різні часи | Єдиний податок як єдиний, винятковий податок на визначений об'єкт оподатковування

Теорія пропорційного і прогресивного оподатковування | різні часи | Податкові ставки встановлюються в єдиному відсотку або збільшуються в міру росту доходу платника податків

Теорія перекладання податків | середина XVII в. | Розподіл податкового тягаря можливо лише в процесі обміну

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов'язкові платежі.

Податки, збори, мито — все це обов'язкові платежі, яким можна дати загальне визначення. Це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, визначених законодавчими актами.

Законодавство не дає чіткого розмежування понять податок, мито, збір. Проте можна сказати, що:

1) податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

2) збори — це платежі, які стягується з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право брати участь у бігах на іподромах, користуватись автомобільними дорогами тощо.

3) мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і видачу документів, що мають юридичне значення [6, c. 112]. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), судами — за подання позову тощо.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:—

стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;—

має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;—

на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;—

категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;—

виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

Держава мусить мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави [7, c. 39].

Об’єкти оподаткування можуть бути досить різними (табл. 1.2).

Право держави стягувати податки і обов'язок населення платити їх випливають із необхідності функціонування держави та її установ в інтересах всього суспільства та окремих осіб. При цьому держава повинна керуватись певними принципами [17, c. 95]:

1. Загальність. Кожен повинен брати участь у підтримці держави пропорційно своїй платоспроможності.

Таблиця 1.2 – Об’єкти оподаткування

Об'єкт | Визначення

1 | 2

Майно | види об'єктів цивільних прав (за винятком майнових) (речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно)

Доход | економічна вигода у грошовій або натуральній формі, що враховується у випадку можливості її оцінки й у тій мірі, у якій таку вигоду можна оцінити

Відсотки | будь-який заздалегідь заявлений (установлений)