· витрати на покриття збитків.

У випадку появи операційних збитків більшість країн надає можливість зменшити оподатковуваний прибуток як за наступні періоди, так і за попередні. Наприклад, у США після реформи 1986 р. операційні збитки можуть бути розподілені на три попередні роки і п'ятнадцять наступних [17, c. 133]. Для банків операційні збитки, що відносяться до збитків по позиках, можуть бути рознесені на десять попередніх років, а потім на п'ять наступних.

У відношенні непрямих податків для більшості країн характерне звільнення від оподатковування банківських, страхових і фінансових послуг. Окремі країни, як, наприклад Франція, банківські операції обкладають, однак виділяють спеціальний перелік послуг, що не є об'єктом обкладання.

Обов'язковою умовою побудови сучасної податкової системи є відсутність податків, базою для вирахування яких виступає оборот продукції.

Усі перераховані вище особливості стосуються, головним чином, порядку оподатковування банків. Однак, як уже було сказано, податкове регулювання банківської діяльності містить у собі й оподатковування клієнтів (громадян і компаній).

Найбільш істотне значення має:

· Порядок оподатковування компаній і громадян.

Об'єктом обкладання корпоративним і прибутковим податками є чистий прибуток. У результаті після сплати податків на руках у платників податків залишається значна частина зароблених засобів, що можуть використовуватися не тільки на поточне споживання, але і для утворення заощаджень. Відповідно збільшується обсяг притягнутих засобів банків.

· Надання можливості відносити на витрати, що зменшують оподатковуваний прибуток, відсотки по наданих кредитах.

Компанії відносять на витрати усі відсотки, незалежно від напрямку використання кредиту. Подібним правом, як правило, володіють і громадяни. У багатьох країнах платникам податку - громадянам надається податкова знижка на суму виплачених ними відсотків по позиках, узятим для виробничих інвестицій.

У ряді країн застосовується різний податковий режим у відношенні окремих видів процентних платежів. Так, в Австралії, Франції, Туреччині, Ірландії податкова знижка використовується тільки у відношенні відсотків по позиках, отриманих для цілей бізнесу. У Японії, наприклад, відсотки по позиках для ділових цілей звільняються від оподатковування, але відсотки по позиках, узятих для покупки облігацій, не виключаються з оподатковування. У США не обкладаються відсотки, виплачувані по іпотечному кредиту на придбання будинку [23, c. 311].

· Звільнення від оподатковування доходів від вкладення засобів у визначені об'єкти інвестицій.

У ряді країн пільги надаються платникам податків, що вкладають кошти в державні банки, беруть участь у національних планах заощаджень (відсотки по таких внесках не обкладаються податком). Однак Фінляндія є єдиною країною-членом Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), де така пільга надається без обмежень. В інших країнах діє граничний розмір пільги і чітко обговорені види фінансових інструментів, відсотки по яких звільняються від оподатковування. Як правило, ця пільга усе більше орієнтується на стимулювання державних програм або участь у них. Так, у Греції не стягуються податки з відсотків по визначених державних позиках і депозитах в ощадних банках, у Великобританії не обкладаються податком відсотки по дрібних заощадженнях.

· Надання відрахування з отриманих доходів на суму відсотків по емітованих цінних паперах (облігаціям, товарним векселям і т.д.).

Дане положення знижує привабливість кредитів банку, тому що компанії одержують можливість залучати засоби іншим способом. Банки продовжують брати участь у кредитуванні підприємства через придбання його цінних паперів. Однак з позиції банку кредитування являє собою менш ризиковану форму вкладення капіталу, тому що в процесі кредитування банк підтримує більш тісні відносини з компанією, може контролювати напрямки використання кредиту, видати кредит під заставу майна.

· Використання різних схем для запобігання подвійного оподатковування дивідендів.

Прибуток, що розподіляється компанією, може звільнятися від оподатковування на рівні або самої компанії (діє в Греції і Норвегії), або акціонерів (діє або передбачається її використання в Австралії, Данії, Фінляндії, Німеччині, Італії) [23, c. 101]. Дія даної знижки по прибутковому податку з громадян носить, як правило, обмежений характер. У Греції знижка встановлена тільки по дивідендах з акцій компаній, зареєстрованих на фондовій біржі. У Нідерландах прийнятий максимальний розмір в абсолютній сумі для величини дивідендів, що звільняються від оподатковування. У Норвегії для податкової знижки у відношенні дивідендів і відсотків передбачена “стеля” пільги.

Застосування подібних схем робить більш ефективним залучення ресурсів через емісію акцій і знижує привабливість банківських кредитів.

Таким чином, підводячи підсумок усьому вищесказаному, можна говорити про те, що для більшості країн характерний низький податковий тягар на банки, широкий перелік витрат, що зменшують оподатковувану базу по різних податках, активне стимулювання державою інвестиційної активності як самих банків, так і їхніх клієнтів.

Значна частина з перерахованих особливостей податкового регулювання в закордонних країнах уже застосовується в Україні. З перерахованого вище доцільно Україні перейняти досвід по використанню схем для запобігання подвійного оподатковування дивідендів, а також по наданню відрахування з отриманих доходів на суму відсотків по емітованих цінних паперах.

З іншого боку, розширювати перелік резервів може бути недоцільно, тому що, як правило, резерви є для банків одним із засобів коректування оподатковуваної бази, а не реальним засобом страхування ризиків. Необхідно відзначити, що в даному випадку мова йде про обмеження розширення переліку створюваних резервів узагалі, а не тільки тих, що відносяться на собівартість продукції.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. Податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.

2. Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що