Після закінчення першого кварталу, півріччя, 9 місяців і року платник обчислює за наростаючим підсумком з початку року суму податку виходячи з фактично одержаного ним прибутку, який підлягає оподаткуванню. Сума податку, що підлягає сплаті, визначається з урахуванням раніше нарахованих платежів.

Сплата податку провадиться за квартальними розрахунками у 5-денний строк з дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів (балансів), а за річними розрахунками - у 10-денний строк з дати, встановленої для подання бухгалтерського звіту (балансу) за рік.

Платіжні доручення на перерахування до бюджету податку на прибуток, які виконуються в першочерговому порядку, здаються платниками до установи банку до настання строку платежу.

Над міру внесені до бюджету суми податку зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику в 5-денний строк з дня одержання його письмової заяви.

Банки подають податковим органам за місцем свого знаходження бухгалтерські звіти та баланси в порядку і строки, встановлені законодавством, податкову декларацію і розрахунки суми податку на прибуток за формами, затвердженими Головною державною податковою інспекцією України. Банки з іноземними інвестиціями подають річні бухгалтерські звіти та баланси до 15 березня року, що настає за звітним.

Суми податку на прибуток (доходи) зараховуються відповідно до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, місцевих бюджетів.

Сума податку на прибуток (доход), одержана за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачена банками за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховується при сплаті ними податку на прибуток в Україні. При цьому розмір зараховуваної суми не може перевищувати суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні стосовно доходу, одержаного за кордоном.

Відповідно до статті 4 п.4.2.5. до складу валового доходу не включаються суми коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. А прямі інвестиції – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. З цього можна зробити висновок, що кошти, одержані емітентом після емісії власних акцій, не оподатковуються податком на прибуток. Це стосується як первинної емісії, так і додаткової. Слід зауважити, що емісійний доход теж не включається до валового доходу,

У порівнянні з іншими цінними паперами не виникає жодних питань щодо оподаткування коштів, одержаних внаслідок емісії корпоративних цінних паперів.

Стаття 4 у п. 1.1 каже, що валовий доход включає доходи від продажу цінних паперів крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їхнього кінцевого погашення (ліквідації). Крім того п.1.11.13 визначає кошти одержані внаслідок випуску цінних паперів, як кредит під цінні папери, але не доход. Таким чином, чудово можна займатись діяльністю з випуску цінних паперів і не перейматись оподаткуванням. Але варто дочитати цей закон до кінця. Стаття 7, п.7.9.3 визначає, що кошти, одержані внаслідок продажу (розміщення) емітованих платником податку облігацій, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів, крім тих, що засвідчують корпоративні права з обмеженим строком дії, включаються до складу валового доходу такого платника податку. Це очевидна суперечність між різними статтями одного закону. Для антифіскального тлумачення цих розбіжностей можна акцентувати увагу на різних термінах, використаних у цих статтях: доходи від продажу (розміщення) і доходи від первинного випуску (розміщення). Законом не заборонено здійснювати операції з власними цінними паперами на вторинному фондовому ринку. Оподаткування доходу саме від цих операцій і передбачає стаття 7 за ставкою у розмірі 30%. Варто зазначити, що така думка абсолютно суперечить поглядам податкової адміністрації на цю проблему, яка у багатьох листах стверджує, що податок необхідно сплачувати відповідно до п. 7.9.3. використовуючи принцип домінування спеціальної норми над загальною. Але відповідно до п. 21.5 обов’язковими до виконання є лише акти центрального податкового органу (ДПАУ) зареєстровані у Міністерстві юстиції України і видані у випадках прямо передбачених цим законом.

Якщо емітент не розмістив всі випущені цінні папери, що засвідчують відносини позики, то їхня номінальна вартість теж не включається до валового доходу. Це також стосується цінних паперів і платіжних документів виданих як забезпечення або підтвердження заборгованості боржника перед банком.

Одним із складових корпоративного права є право на одержання дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів регулюється статтею 7, п.8. Дивіденди нараховуються власникам корпоративних прав відповідно до їхніх часток у статутному фонді банку. Загальна норма передбачає нарахування та утримання банком податку у розмірі 30% від суми виплат. Цей податок емітент вносить до/одночасно із виплатою дивідендів. Єдиною можливістю уникнути оподаткування дивідендів є виплата їх у вигляді акцій (паїв) за умови, що така виплата не призведе до зміни пропорцій участі акціонерів (власників) у статутному фонді товариства. Після виплати дивідендів та внесення податку до бюджету емітент зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму вже внесеного до бюджету податку (виплата дивідендів не відноситься до валових витрат. Ст. 5, п. 5.3.8.).

Виплата дивідендів здійснюється незалежно від того чи прибутковою була діяльність товариства у відповідному році. Тому законом передбачено таку умову: якщо сума нарахованого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань емітента, різниця переноситься на зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

Цінні папери, які зберігач отримує для довірчого управління та зберігання не включаються до валового доходу, оскільки тут не відбувається перехід права власності. Ця норма повинна поширюватись на кошти, отримані банком під час емісії