Виплата процентів за процентними цінними паперами, як і кошти, витрачені на погашення номінальної вартості цінних паперів обмеженого строку дії (облігації, ощадні сертифікати), включається до складу валових витрат, якщо випуск цінних паперів і, відповідно, виплата процентів по них, здійснюються як одна із складових господарської діяльності даної особи. За дисконтними цінними паперами до валових витрат відносяться балансові збитки від їх розміщення. Зарахування цих витрат до валових відбувається у тих податкових періодах, коли відбулося нарахування відсотків або розміщення цінних паперів. Кошти, які отримано внаслідок погашення придбаних цінних паперів, а також отримані відсотки відносяться до валових доходів (ст.7, п. 9.3).

Доходи від торгівлі цінними паперами оподатковуються на умовах визначених ч.7.6. ст. 7. Відповідно до вимог закону З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами, (торгівля цінними паперами - будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів особами, які мають статус торговця цінними паперами чи не мають такого). Якщо протягом податкового періоду доходи від операцій з відчуження цінних паперів перевищують витрати, понесені у зв’язку з придбанням цінних паперів, прибуток включається до складу валового доходу за результатом такого податкового періоду. Витрати на придбання цінних паперів включаються до валових витрат.

Закон виділяє окрему категорію цінних паперів, таку як безстрокові цінні папери ( які не мають встановленого строку погашення або він перебільшує 10 років (це не стосується цінних паперів, які посвідчують корпоративні права). Операції з цими паперами оподатковуються як дивіденди, а витрати на їх придбання не враховуються до валових витрат і підлягають амортизації.

Таким чином можна зробити такі висновки з приводу оподаткування операцій банків з цінними паперами:

Прибуток, який отримується від операцій з цінними паперами оподатковується на підставах визначених законом “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Оподаткування банківських операцій з розрахунками в іноземній валюті здійснюється згідно з пунктом 7.3 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вищевказаного Закону доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем продуктів, послуг протягом звітного періоду, перераховуються у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої банком у зв’язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 витрати, понесені (нараховані) банком в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями підпункту 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Таким чином, дія пункту 7.3 статті 7 поширюється лише на операції з продажу товарів (робіт, послуг), що здійснюються в іноземній валюті, і не може застосовуватись для валютних кредитів. Що стосується валютного кредиту, то згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з ведення господарської діяльності платника податку.

Враховуючи з вищевикладеного, на валові витрати платника податку відносяться лише витрати по сплаті процентів по валютному кредиту, які не підлягають перерахуванню у гривні у зв’язку із зміною валютного (обмінного) курсу Національного банку України.

При визначенні кінцевого фінансового результату операцій банків з іноземною валютою керуються підпунктом 7.3.8 пункту 7.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким, зокрема для банків передбачено відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою. Згідно з цим підпунктом при здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти за рішенням банку до складу валових доходів або валових витрат банку відносяться кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійний) операцій за результатами звітного періоду, який вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня протягом такого періоду. Фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв’язку із придбанням іноземної валюти протягом такого банківського дня.

Виходячи із вищенаведеної норми Закону, операцій з купівлі або продажу іноземної валюти, які здійснюються за рішенням банку для власних потреб, пов’язаних із здійсненням статутної діяльності банку, включаючи господарські операції, повинні враховуватися при визначенні кінцевого фінансового результату від обмінних (конверсійних) операцій відповідно до підпункту 7.3.8 Закону.

При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням