Табл.1

Курс покупця | Курс продавця

Дюсельдорф 500000

По курсу 2,4120 марки за долар

Гамбург 1000000

Нелімітований

Мюнхен 300000

По курсу 2,4125 за долар | Брелін 800000

нелімітований

Франкфурт 1000000

По курсу 2,4120 за долар

В даному випадку середній курс буде означати 2,4120, а нелімітований також 2,4120. Покупець в Мюнхені готовий купити долари за курсом 2,4125 марки за долар, отримає вигоду у Фран-кфурті, купуючи їх по курсу 2,4120.

Складніше буде встановити курс фунтів стерлінгів. Припус-тимо, що надані маклеру пропозиції про курси будуть рівні 3,3800 марки за фунт (курс покупця) і 3,3850 марки за фунт (курс продавця). На сконтро у маклера це виглядає:

Табл. 2

курс покупця курс продавця

"гроші" "папір"

Дюссельдорф 350000 Франкфурт 250000

курс 3,3820 курс 3,3820

Гамбург 450000 Берлін 500000

курс нелімітований курс нелімітований

Мюнхен 100000

курс 3,3810

Якщо курс буде рівний 3,3820, покупець з Гамбургу отримає гроші, дюссельдорфський отримає лише 350000 фунтів, а покупець з Мюнхену вийде з гри. Так як для покупця з Дюссельдорфу товару по курсу 3,3820 не вистачило, то маклер позначає це як "пропорційний" або "розподілений". За таким зразком встанов-люється курс інших валют і їх мінімальні кількості. Котирувати-ся на біржі можуть лише такі кількості валюти, які можуть бути виплачені у відповідних біржових центрах, розміщених переваж-но в столицях держав — Копенгагені, Відні, Токіо, Парижі, Нью-Йорку .

На валютних біржах укладаються численні види угод, основ-ні з яких це: касові операції, угоди на строк, ф'ючерсні угоди та опціони. Крім того, на валютних біржах дозволена спекуляція, яка допомагає значно стабілізувати курси валют і зводити коли-вання валютного курсу до мінімуму.

Угоди "спот" і "форвард" аналогічні угодам з наявною валю-тою, які укладаються на міжбанківському валютному ринку і які ми розглянули у попередньому розділі. Але в плані спекулятив-них угод з наявними коштами розрізняють арбітражні і спекуля-тивні угоди.

Найширше розповсюдження набула угода з наявними кошта-ми — арбітраж. Валютний арбітраж — одночасна купівля і продаж однієї валюти проти іншої з метою отримання спекулятивного прибутку з існуючої в момент укладення угоди різниці в курсах валют на різних валютних ринках. Вони бувають прості — з участю двох банків і двох валют і складні — з участю більшої кількості банків і грошових одиниць.

Окрім того існує ще інший вид арбітражу, що грунтується на відмінностях в оцінці тенденції розвитку валютних курсів. Якщо передбачається підвищення курсу тієї чи іншої валюти, то її починають скуповувати завчасно, маючи на увазі її послідуючий перепродаж.

З існуючих форм термінових угод найбільш розповсюдженою є угода "аутрайт". Така угода є ніщо інше як одноразова угода "форвард", яка є частиною угоди "своп". Угоди "аутрайт" застосо-вують з метою хеджування валютних ризиків, а також з чисто спекулятивних цілей. При таких угодах валютний спекулянт купує, наприклад, німецькі марки за американські долари не з метою отримання німецьких марок, щоб заплатити за них амери-канськими доларами в момент розрахунку по угоді. Метою є проведення угоди "спот" в день розрахунку по угоді "форвард" і надія, що до цього часу курс німецької марки виросте і спеку-лянт зможе отримати прибуток.

Серед термінових угод спекулятивного характеру розрізня-ють гру на пониження та на підвищення курсу валюти. Якщо очікується пониження курсу, ті, що грають на пониження, прода-ють валюту по існуючому в даний момент курсу "форвард" з тим, щоб пізніше, через певний проміжок часу, здати покупцю валюту, яку продавець тепер дешево може купити на ринку "спот". Якщо очікується підвищення курсу, то спекулянти, що грають на під-вищення, скуповують валюту по існуючому курсу для того, щоби при настанні строку прийняти цю валюту від продавця по більш низькому курсу, зафіксованому в день укладення угоди.

Спекулятивні угоди відрізняються від арбітражних тим, що вони здійснюються без наявності валюти. Валютний спекулянт продає її на строк в надії отримати різницю на курсі в часі. Таким чином для гри на різниці в курсах не потрібний великий капітал в тій валюті, яку продають чи купують. Такі спекулятивні угоди використовують не тільки для отримання спекулятивно-го прибутку, їх застосовують з метою хеджування, покриття валютних ризиків.

Величезна кількість операцій з використанням значних сум грошей здійснюється на біржових ринках щоденно, але не завжди ясно, що ж відбувається в дійсності. Чому буває, наприклад, так, що хоч операції вимагають поставок валюти у майбутньому, учасники практично досить нечасто отримують бажане, так як до дня розрахунків вони змінюють своє рішення і анулюють свої операції? У чому ж полягає зміна володаря у цьому фінансовому "цирку? і чому це так? Відповідь полягає не у валюті, чи пшениці, чи цінних паперах, а у ризику та його масштабі.

Ринки фінансових термінових угод є центром фінансового світу, де ризики, сягаючи мільярдів, переміщуються щоденно від тих, хто не може собі їх дозволити, до тих, хто думає, що на це здатен. Ф'ючерсні угоди з валютою з'явилися недавно. З 1972 року практикуються у США, коли Чікагська комерційна біржа органі-зувала Міжнародну валютну біржу для торгівлі ф'ючерсними контрактами на іноземну валюту. В 1975