До касети прикріплюється ярлик із зазначенням на ньому найменування банківської установи, номера банкомата, номіналу, кількості купюр, суми вкладених коштів, дати, підпису та іменного штампа спеціально виділеного для завантаження касет касового працівника.

Після завантаження касет завідуючий касою оформляє для інкасатора маршрутний лист із зазначенням адреси і місця розташування банкомата, номерів касет, що мають бути вилучені з банкомата і доставлені в касу, номерів касет, що мають бути вставлені в банкомат, та інформації, яка необхідна для ініціалізації його роботи.

Для завантаження банкомата касети й маршрутний лист передаються інкасатору. Приймаючи касети, інкасатор перевіряє цілість касет і пломб, наявність на ярликах реквізитів. Разом із касетами інкасатору під розписку в «Книзі обліку операцій із завантаження та розвантаження банкоматів» передаються ключі від сейфа банкомата і від його модуля управління та картка доступу.

Після доставки касет інкасатор із застосуванням картки доступу входить у режим обслуговування банкомата, вилучає вказані в маршрутному листі касети із залишками грошових коштів, встановлює нові касети і з використанням даних із маршрутного листа вводить у модуль управління інформацію про номінали та кількість купюр у встановлених касетах. Після закінчення введення на чековому друкувальному пристрої роздруковується пронумерована квитанція із зазначенням номера банкомата, дати, часу виконання операції завантаження, ідентифікатора картки інкасатора, суми залишків коштів у вилучених касетах та суми коштів у встановлених касетах.

Після закінчення операцій завантаження виконується його ініціалізація і запуск у роботу. При цьому інформація про зміст касет передається в систему управління банкоматами, а заванта-жені кошти зараховуються на балансовий рахунок банкомата.

Інкасатор здає касиру під розписку у «Книзі обліку операцій із завантаження та розвантаження банкоматів» вилучені касети, ключі, картку й одержану в банкоматі квитанцію.

Касир у присутності інкасатора перевіряє цілість доставлених касет, наявність ярликів і пломб та вилучає у нього квитанцію з вказаною в ній сумою. Після цього касир підтверджує своїм підписом у маршрутному листі приймання касет. Касир у присутності завідуючого касою (контролера) перераховує вилучену з касет готівку, звіряє суму з квитанцією, виписує на суму вилучених із касет коштів прибутковий касовий ордер та довідку касира, відповідно до яких здійснює списання цієї суми з балансового рахунка банкомата й зарахування цієї суми на рахунок каси, і здає їх завідуючому касою.

При застосуванні депозитних банкоматів разом із касетами із залишками коштів інкасатор доставляє касети з конвертами із вкладеними для зарахування на рахунки клієнтів коштами. Касир у присутності завідуючого касою звіряє відповідність наявних сум у конвертах із даними меморіального ордера, одержаного від системи управління банкоматами. У разі виявлення розбіжностей між фактичною сумою і даними меморіального ордера складається відповідний акт із зазначенням даних клієнта, номера, адреси банкомата, часу приймання готівкових коштів, заявленої та фактичної суми. Акт підписується касиром та завідуючим касою. Клієнт, який вносив готівку, має бути ознайомлений із змістом акта. Спірні питання, які при цьому можуть виникнути, вирішуються в порядку, визначеному договором між клієнтом і банківською установою.

Після звірювання касир виписує прибутковий касовий ордер на суму фактично вилучених із конвертів коштів і ставить підпис у меморіальному ордері. Завідуючий касою приймає від касира кошти, звіряє їх суму з даними меморіального ордера, розписується в прибутковому і меморіальному ордерах. На підставі меморіального ордера здійснюються зарахування фактично одержаних грошових коштів на рахунки клієнтів.

1.3. Зарубіжний досвід

У розвинених країнах створення систем безготівкових розрахунків почалося ще в шістдесяті роки. Сьогодні частка взаєморозрахунків із населенням за товари і послуги в цих країнах складає 98—99% від загального обсягу платежів. І лише 1—2% транзакцій здійснюється готівкою. Та навіть цей мізерний відсоток перебуває в полі зору банкірів, фінансистів, економістів. Певно, найближчим часом і ці «дрібні» платежі будуть здійснюватися за допомогою електронних гаманців.[33]

Системи безготівкових розрахунків у національному масштабі впроваджені або упроваджуються у Франції, Німеччині, Бельгії, Іспанії, Італії, Канаді, Японії, Хорватії, Португалії й ін. У деяких країнах державні організації розглядають проекти електронних паспортів жителів країни, соціального страхування, зайнятості. Така підвищена увага до створення національних систем безготівкових розрахунків пояснюється їхньою суттєвою економічною та соціальною ефективністю, можливістю створення «прозорої» системи фінансових потоків.

У СРСР це питання розглядалося і було схвалене 1987—1990 років. Було проведено консультації й узгодження з експертами країн—членів РЕВ. Розрахунки показали, що підтримування готівково-грошового обігу (друкування грошей, їхній перерахунок, зберігання, інкасація, перевірка на достовірність і старіння, знищення тощо) обходиться державі у вартість, рівну вартості випущених в обіг грошей. У той час як витрати на створення системи електронних платежів окупилися б за рік.

В Україні процес упровадження розрахунків із використанням пластикових карток розпочато у дев’яностих, хоча реально став розвиватися останні п’ять років. На думку фінансистів, гальмування пов’язане з недооцінкою банками того, що внески населення можуть відіграти значну роль у ресурсній грошовій базі. У результаті практично 99—100% платежів населення за відпущені товари й надані послуги проводяться готівкою. У середніх і маленьких містах дуже мало торгових сервісних підприємств, які приймають картки. Трохи краща ситуація у великих містах, але тут у ходу в основному картки VISA і MasterCard. Таким чином, національна система безготівкових платежів підмінюється емісією міжнародних пластикових карт.

Та все ж