Контрольна робота з ціноутворення.

План.

1. Ціноутворення на базі вартісних теорій.

Основним законом ринкової економіки є закон вартості. Його суть в тому, що товари обмінюються у відповідності до суспільно необхідними витратами праці на їх виробництво. Але це зовсім не означає, що ціна у кожному окремому випадку являє собою точне вираження вартості. Як правило, ціна відхиляється під впливом співвідношення попиту та пропозиції вниз або вверх від вартості, але ці коливання відбуваються поруч вартості як закону цін. Закон вартості діє об’єктивно, незалежно від волі та свідомості людей. Він виконує три важні функції:

Механізм здійснення цих функцій такий. Товари продаються у відповідності з суспільно необхідними витратами праці, але кожний виробник має індивідуальні витрати, які є більш або менш високими у порівнянні з суспільно необхідними. Ті виробники, у яких індивідуальні витрати вище суспільно необхідних, втрачають частину вартості, а ті, у яких вони нижче, отримують додатковий дохід. Якщо така ситуація триває довго, то перші банкротують, а другі багатіють. Таким чином, відбувається диференціація товаровиробників.

Кожен виробник у цих умовах зацікавлений в одержанні більшого доходу, а цього можна досягти, знизивши індивідуальні витрати і підвищивши продуктивність праці. А для того, щоб забезпечити останнє, необхідно застосовувати нову техніку, більш прогресивні технології, підвищувати кваліфікацію працівників, удосконалювати організацію виробництва, тобто розвивати продуктивні сили. Тому закон вартості підштовхує виробників до удосконалювання продуктивних сил і виробництва.

Якщо в суспільстві якихось товарів зроблено більше, ніж необхідно, то суспільне визнання одержують не усі витрати праці. Пропозиція товарів перевищить попит і ціни знизяться, і разом з цим зменшаться стимули до виробництва, що поступово почне скорочуватися. Навпаки, якщо якихось товарів зроблено менше, ніж необхідно, попит перевищує пропозиція і ціни виростуть. Виробники будуть зацікавлені збільшити виробництво товарів, що приносять більший доход. Таким чином, завдяки чинності закону вартості, виробництво товарів, що у надлишку, скорочується, а виробництво товарів, яких недостатньо, зростає. Так закон вартості регулює виробництво.

Ціною товару є його цінність, виражена у визначеній кількості грошових знаків. А купівля-продаж товарів це визнання їхньої цінності.

Оскільки цінність товару постійно змінюється, те і ціна товару знаходиться в постійному русі. Вільний рух товарних цін і є «ринковою економікою».

Поштовх до такого руху дає взаємодія попиту та пропозиції. Але кожний з них сам є результатом безлічі важких процесів. Тому регулювання цін не вимагає безпосереднього маніпулювання ними, а відбувається за допомогою зміни факторів, що впливають на попит та пропозицію.

Чим же визначається розмір ціни товару? Це саме складне питання економічної теорії, що має два підходи до його рішення.

Перший представлений «вартісною» концепцією ціноутворення, найбільше повно розробленої К. Марксом. Товар, по Марксові, має «вартість» і «ціну».

Вартість - це втілені в товарі суспільно корисні витрати праці, але не всякі, а тільки відповідні середньої (для даного періоду) умовам, вмілості й інтенсивності праці. А так як будь-який товар є результатом праці, те це робить усі товари якісно однорідними, а виходить, порівнянними і порівнянними. Праця, втілена в товарах, також стає якісно однорідним, працею «узагалі». Отже, відношення вартості різних товарів відбиває відношення представлених у кожнім з них величин праці. Ці величини і визначають об'єктивні пропорції обміну товарами (чи купівлі-продажу).

Що ж стосується «ціни» товару, то вона є грошове вираження його вартості. Ціна окремого товару може відхилитися від його вартості під впливом випадкових ринкових факторів, у тому числі й інфляції.

Таким чином, Марксова теорія вбачає у вартості об'єктивну основу ціни, тим самим строго розрізняючи «вартість» і «ціну».

2. Особливості перехідного періоду від планово-адміністративної до ринкової економіки.

Під перехідною економікою розуміється процес переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки. Особливістю перехідної економіки є те, що жоден з механізмів координації намірів господарських суб'єктів не є домінуючим: централізоване планування вже не діє, а ринкові механізми ще не заробили повною мірою. Ринкові реформи містять у собі три етапи: макроекономічне регулювання, приватизацію і структурні реформи.

Незалежно від програми проведення ринкових перетворень, вони не можуть здійснитися без макроекономічної стабілізації економіки. Вона полягає в підтримці обсягу виробництва і зайнятості на природному рівні. Уряд повинний по можливості нейтралізувати коливання (шоки) сукупного чи попиту сукупної пропозиції, не допускати перегріву економіки чи глибокого спаду.

Це, однак, характерно для країн із уже сформувалася ринковою економікою. У країнах, що переходять до ринку чи відновлюють його функціонування під макроекономічною стабілізацією розуміється насамперед подолання кредитно-грошової і податково-бюджетної диспропорційності. Самий яскравий її прояв - висока інфляція (галопуюча чи гіперінфляція). В усіх країнах, що переходять до ринку – в Україні, країнах СНД, державах Східної Європи, а також Чилі, Мексиці, Бразилії – спостерігається (чи спостерігався) найсильніший розлад фінансової системи, знецінення національної валюти і спад виробництва. Причина таких явищ – гіпертрофія державного втручання в економіку.

Часто можна зустрітися з твердженням, що фінансова і кредитно-грошова система СРСР була збалансованої, а інфляція – це результат початої в 1992 р. реформи. Однак інфляція може виявлятися як у відкритому, явному росту цін, так і бути подавленої. Подавлена інфляція