В даній ситуації необхідно передбачити та розробити заходи захисту законних інтересів робітників підприємства, щоб пом‘якшити вплив негативних наслідків санації.

У випадку позитивних результатів від реалізації тієї частини санації, де йдеться про відновлення виробництва, не пізніше березня 2005 року провести відповідну роботу з профспілковим комітетом щодо переговорів та укладання нового колективного договору, який би засновувався на реальних обсягах виробництва та відображав би реальні умови праці.

ВИСНОВКИ

Банкрутство – визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 2002 р.

Провадження у справах про банкрутство представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів, економістів, фінансистів та юристів. Це пов'язане, передусім, з недосконалістю законодавства у цій сфері, що породжує на практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьої осіб:

підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

найманих працівників, з якими у першу чергу мають буи здійснені розрахунки, а також, яким забезпечені певні гарантії при звільненні;

підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство – складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій (хоча для окремого підприємства це буде саме так), а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процецсу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.

Запобігання цьому стану потребує застосування спеціальних процедур або припинення діяльності даного підприємства та його ліквідації, що, як свідчить світова практика, також не можна вважати випадковістю. Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така статистика.

Система банкрутства включає в себе цілий ряд логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних прцоедур, які забезпечуються державними органами влади.

Вихідним пунктом системи є встановлення принципів і цілей, які повинні бути досягнуті в результаті функціонування її механізмів.

Основна ланка цієї системи – об'єктивна необхідність в доведенні структури виробництва до реального платоспроможного попиту, що формується ринком.

Мета створення і приведення в дію системи банкрутства в Україні – необхідність структурної перебудови всього народного господарства відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари та послуги.

Досягнення цієї мети відбувається при ториманні наступних основних принципів:

встановлення єдиної стабільної і надійної для всіх суб'єктів господарювання системи комерційних взаємовідносин в ситуації банкрутства підприємвт;

надання боржникам, що виконують свої зобов'язання, можливості поновити свою діяльність;

створення системи заходів для відродження бізнесу;

створення комерційної і правової системи для заохочення роботи надійних партнерів і формування процедури вирішення фінансових спорів;

зберігання перспективних підприємств, які мають фінансові ускладнення в тих випадках, де це можливо і економічно доцільно;

створення механізмів, які надійно захищають інтереси всіх учасників системи банкрутства у випадку ліквідації збанкрутілого підприємства.

В цьому дослідженні були розглянуті лише окремі проблеми, що виникають в ході процедури банкрутства підприємства та проведенні його санації. Головний акцент був зроблений на розгляді правових аспектів взаємодій між збанкрутілим підприємством та його кредиторами, робітниками й державними органами управління. За результатами проведеного аналізу були виявлені найбільш важливі правові колізії, що виникають у стосунках між трьома групами зацікавлених осіб: по-перше, у відносинах підприємства з податковими та державними органами з питань погашення своїх боргових зобов’язань; другим напрямком, який вимагає вдосконалення, є питання усунення боргу перед працівниками та їхня подальша співпраця; третім напрямком, який виявився доволі неврегульованим, є процедура взаємовідносин підприємства з третіми особами, якими, насамперед, є акціонери або засновники, власники підприємств.

На наш погляд, абсолютна більшість усіх проблем, що виникають та будуть виникати у подальшому в практиці банкрутства вітчизняних підприємств пов'язані, насамперед, із недосконалістю законодавства. Причому ця недосконалість нами роглядається не тільки з позицій одного, спеціального закону, що регулює саме процедуру банкрутства. Проблема недосконалості значно ширше. Неврегульованими залишаються питання чіткого тлумачення законодавчих та нормативних актів, що стосуються майже усіх аспектів діяльності підприємства, функцій, обов'язків та прав арбітражних керуючих, пов'язаних осіб, зацікавлених сторін, держави.

Визнання факту необхідності внесення суттєвих, докорінних змін у деякі нормативні акти є повштовхом для виникнення нового напрямку у проведенні цього дослідження, а саме: розгляді можливостей внесення змін у ключові законодавчі акти та нормативні документи, недосконалість окремих норм яких була визначена у ході аналізу процедури банкрутства ВАТ "Домобудівельник".

Таким чином, врахування цих та багатьох інших пропозицій по відновленню платоспроможності підприємства, ознайомлення з практикою проведення процедури санації на інших підприємствах сприятиме не лише підвищенню ефективності процедури санації та створюватиме умови для реалізації заходів по відновленню платоспроможності боржника, налагодженню взаємовідносин між