Першу складову грошових агрегатів утворюють гроші поза банками, що складаються з готівки (М0). Вони мають найбільшу ліквідність. Якщо до М0 додати кошти, що знаходяться на рахунках і поточних депозитах і легко перетворити у платіжний засіб, то одержимо агрегат М2. Разом з коштами клієнтів по довірчих операціях банків вони утворюють агрегат М3. У ряді випадків виділяється також агрегат L, що включає в себе агрегат М3, казначейські векселі і деякі інші грошові активи.

У розвинутих країнах, в залежності від конкретних обставин, існують розходження в змісті грошових агрегатів. Наприклад, у США дрібні короткотермінові вклади (до 100 тис. дол.) входять в агрегат М1, а середньо термінові – в агрегат М2.

В Україні внесок у 100 тис. дол. дрібним назвати не можна. Але у всіх випадках критерієм розмежування агрегатів служить ступінь ліквідності.

Слабість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Побоювання щодо повернення нестабільності гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості. Тому для визначення вартості часто використовують більш стабільні грошові одиниці (долар США, ЄВРО, і ін.). В Україні навіть законодавчо ставки акцизного збору, а так само розміри статутних фондів банків і страхових компаній визначені не в національній валюті, а в ЄВРО.

В Україні курс ЄВРО до гривні встановлюється відповідно до «Порядку встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют», затвердженим постановою правління НБУ. Відповідно до цього порядку, офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих валют (ВКВ), включаючи ЄВРО, що широко використовуються для здійснення платежів по міжнародних операціях і, що продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі офіційного курсу гривні до долара США і поточних крос-курсів валют до ЄВРО, зафіксованих на Франкфуртської валютній біржі.

Зокрема, на підставі франкфуртських фіксінгів, тобто курсів ЄВРО до USD, потім на підставі крос курсу ЄВРО до USD і курсу гривні до USD виводиться крос курс гривні до ЄВРО.

Уведення ЄВРО внесло деяку небезпеку для українських комерційних банків. Справа в тому, що як би ні була стабільна гривня, коливань курсу ЄВРО до гривні не уникнути. А тут уже виникають деякі проблеми для комерційних банків.

Так як розміри статутних фондів і капіталу банків, відповідно до закону України «Про банки і банківську діяльність» і інструкції НБУ №10, розраховуються саме в ЄВРО, а оплачуються в гривні.

Як було показано, функція засобу обертання містить у собі функції купівельного і платіжного засобів. Якщо відбувається знецінювання грошових знаків, то функції купівельного і платіжного засобів виконуються погано, але в той же час виникає тенденція до скорочення розриву в часі між черговими покупками і платежами, у результаті чого швидкість обертання грошей підвищується, тобто грошові знаки починають виконувати функцію засобу обертання більш інтенсивно. В Україні, наприклад, з падінням рівня інфляції відбувається зниження швидкості обертання грошей, і навпаки.

Вивчивши роль банків у створенні грошей можна більш докладно розглянути визначальні її фактори. Тут приводиться модель пропозиції грошей при частковому банківському резервуванні. До неї входять три змінні.

Грошова база В - сума грн. на руках у населення (у готівці) С і у резервах банків R. Вона безпосередньо контролюється ЦБ.

Норма резервування депозитів rr - частка банківських вкладів, поміщених у резерви. Вона визначається економічною політикою банків і регулюючими їхню діяльність нормативними актами.

Коефіцієнт депонування грошей сr - характеризує переваги населення в розподілі коштів між готівкою С и коштами на поточних рахунках D.

Дана модель показує залежність пропозиції грошей від грошової бази, норми резервування депозитів і коефіцієнта депонування. Вона дозволяє зрозуміти механізм впливу на пропозицію грошей політики ЦБ, а також рішень банків і приватних осіб. Насамперед, визначимо пропозицію грошей:

М=С+ D.

Потім, за допомогою коефіцієнта депонування сr, що виражає залежність суми готівки від обсягу внесків, розрахуємо цю суму:

С = сг x D.

Підставивши цей вираз в перше рівняння, одержимо:

М = (сr x D) + D = (сг + 1)D

Звідси:

D = M / (cr + 1)

Як видно з цього рівняння, сума грошей на поточних рахунках пропорційна пропозиції грошей.

Відповідно до визначення, грошова база дорівнює сумі готівки і резервів:

В = С + R.

За допомогою норми резервування депозитів rr (частки внесків, поміщених у резерв) можна розрахувати обсяг резервів:

R = rr х D.

Підставивши це вираження, а також рівняння готівки в рівняння розрахунку грошової бази, одержимо

В = (сr х D) + (rr х D) - (сг + rr)D.

Звідси:

D = В/(сr + rr).

Дане рівняння показує, що сума коштів на поточних рахунках пропорційна грошовій базі.

Знайти пропозицію грошей можна за допомогою двох рівнянь розрахунку суми поточних рахунків:

М/(сг + 1) = D- B/(cr + рр).

Отже,

З рівняння випливає, що пропозиція грошей є функцією трьох перемінних. При цьому вона пропорційна грошовій базі. Позначимо коефіцієнт пропорційності (сr + 1)/(сr * rr) як m і назвемо його грошовим мультиплікатором:

М = m х В.

На кожну 1 грн. приросту грошової бази приходиться m грн. приросту пропозиції грошей. Грошову базу, що володіє властивістю мультиплікативного впливу на пропозицію грошей, часто називають грошима підвищеної сили.

Як приклад можна привести ситуацію в економіці США в 1990 р. Грошова база В складала 300 млн. дол., норма резервування rr дорівнювала 0,1, а коефіцієнт депонування сr був на рівні 0,4.