Сміт [16, ст.114-133] вважає за доцільне заміну золота і срібла паперовими грошима для здешевлення обігу. Найбільш придатні для цієї ролі банкноти. Загальна сума паперових грошей не може перевищувати кількості золотих і срібних грошей, які вони замінюють. Сміт говорить, що регулювання кількості паперових грошей в обігу повинні здійснювати банки.

Давід Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошового обігу. Це не випадково. Досконало знаючи правила біржової гри, він намагається теоретично обгрунтувати проблему грошового обігу. Крім того, це питання було тоді надзвичайно актуальним у зв’язку з припиненням Англійським банком 1797 р. обміну банкнот на золото, що зумовило знецінення перших. Саме тому, Рікардо взяв активну участь у полеміці, що розгорнулася з цього приводу.

Теорією грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основою грошової системи є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого іншого товару, визначається витратами праці. За даної цінності грошей їх кількість в обігу залежить від суми товарних цін. Проте, використання золота Рікардо вважає дорогим і нерозумним і розробляє проект системи паперового грошового обігу.

Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Для надання їм цінності необхідно, щоб їх кількість “регулювалась згідно з цінністю металу, який служить грошовою одиницею”. Пізніше, однак, Рікардо відійшов від цієї правильної концепції і виступив як прихальник кількісної теорії грошей. Він заявив, що в обігу може бути будь-яка кількість не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоятиме сукупна маса товарів. Співвідношення цих величин і визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей.

Отже, у працях Д.Рікардо [15, ст.33-75] віддавалася перевага функції грошей як засобу обігу. “Гроші, - писав він, - є товаром, ..., що служить загальним засобом обміну”.

Нассау Вільям Сеніор [8, ст.106-113] критично аналізує кількісну теорію грошей Торренса, Рікардо і Джеймса Мілля. За вихідне він бере положення про те, що гроші є товаром, який набрав особливої форми в процесі еволюції обміну. Пройшовши шлях від бартеру, де гроші виступали в натуральному вигляді, до сучасної універсальної форми, вони стали виконувати цілий ряд функцій. Але основне їх призначення, на думку Сеніора, - обслуговувати кредит, оскільки гроші є виразником вартості, універсальним засобом обміну, універсальним вимірювачем вартості, що робить можливим майбутні платежі.

Ідеальні властивості товару, який претендує на роль грошей, - це спроможність задовольнити будь-які потреби, обмежена кількість, однорідність. Важливі й деякі фізичні якості: висока вартість у малій кількості, легка подільність, довговічність, сталість вартості. Тільки золото та срібло відповідають цим вимогам.

Цей підхід до характеристики грошей як особливого товару відповідає класичним позиціям. Але Сеніор вимагає відносного обмеження кількості цього товару в обігу, а отже, виходить з теорій пропозиції, сформульованої ще меркантилістами, не враховуючи існування об’єктивного попиту на гроші.

Практичні рекомендації Сеніора щодо державного регулювання пропозиції грошової маси не втратили значення і тепер. Він вважав, що лише держава має здійснювати емісію і що однією з умов контролю за незмінною вартістю паперових грошей є формування розумної податкової системи, підтримування постійного співвідношення з міжнародними обмінними курсами.

Більшість представників марксистської теорії грошей визнає п’ять функцій, проте, вони мають різні погляди що суті кожної з них.

Ще більші розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських теорій. Деяких з них було розглянуто вище. Не заперечуючи взагалі існування функцій грошей, більшість із них визнають лише три функції й абстрагуються від решти.

У відомій книзі англійського економіста Л.Харріса “Грошова теорія” говориться про функції засобу обігу, засобу збереження вартості та одиницю рахунку. Він розглядає існування тільки трьох функцій грошей [3, ст.35].

За К.Марксом [12, ст.12-25], гроші – це товар, який виступає у специфічній формі, але завдяки їх участі в процесі обміну вартість набирає форму ціни, яка може дорівнювати вартості, а може від неї відрізнятися.

Щоб довести природний зв’язок товарів та грошей, Маркс аналізує функції грошей у процесі обміну. У вирішенні цієї проблеми він іде далі класичної школи, визначаючи п’ять функцій грошей: як міри вартості, засобу обігу, засобу створення скарбів (золото та срібло) і засобу нагромадження, засобу платежу та світових грошей.

Різні етапи розвитку суспільства зумовлюють різний рівень реалізації цих функцій. Тому, на різних етапах розвитку суспільства різними вченими розглядалася неоднакова кількість функцій грошей. Це було обумовлено рівнем розвитку економіки в той чи інший період, різними поглядами політекономічних шкіл. Всі вчені розглядали свої концепції, доводили їх і притримувались їх.

На цей час теорія розглядає п’ять основних функцій грошей, які теж розглядали класики політичної економії кінця ХІХ – початку ХХ століття.

2.3. Функції грошей: їх сутність і відмінності

Функції грошей є конкретним проявом їх сутності. У цьому плані очевидно, що трансформація економічної природи сучасних грошей обумовлює й модифікацію їх функцій. Розглянемо п’ять функцій грошей:

- міра вартості,

- засіб обігу,

- засіб платежу,

- засіб нагромадження,

- світові гроші.

Усі ці п’ять функцій грошей в їх системній єдності становлять реальний рух грошей (реальне функціонування грошової маси). Зміст тієї чи іншої функції грошей відображає особливості досягнутого рівня (етапу) еволюції самих грошей.

2.3.1. Гроші як міра вартості

Сутність грошей як міри вартості