полягає у тому, що вартість усіх товарів виміряється за допомогою грошей. Відомо, що гроші історично походять від товарів, тому їм притаманна внутрішня властивість товарів – вартість. Товари виражають свою вартість у грошах саме тому, що гроші її теж мають. Йдеться про повноцінні гроші – золото і срібло. Наявність вартості у товарів дає можливість перетворити пропорції обміну в кількісні оцінки. Це відбувається за допомогою грошей, і вартість товару, визначена в грошах, є ціною цього товару.
Ціна залежить, з одного боку, від вартості товару, з іншого – від вартості самих грошей. Вартість товару може бути незмінною, але за умови зменшення вартості грошей, ціни на товари зростатимуть. Тобто, спостерігається обернено пропорційна залежність між ціною та вартістю грошової одиниці.
При металевому грошовому обігу вартість товарів визначалася шляхом співвідношення їх з певною, уявною кількістю грошового металу. Металеві гроші при цьому ідеально виконували функцію міри вартості у вигляді уявних грошей. Кількість золота або срібла, в якій виражали свою вартість товари, теж потрібно було виміряти. Звідси виникла необхідність у запровадженні одиниці виміру грошей. Такою одиницею за золотого стандарта є певна вагова кількість золота, що прийнята за грошову одиницю в тій чи іншій державі, тобто масштаб цін.
Масштаб цін – це законодавчо фіксована вагова кількість золота (або іншого грошового металу), що закріплена за певною грошовою одиницею. Масштаб цін як вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, є складовою функції міри вартості, доповнює її призначення виражати вартість товарів. Його не можна ні протиставляти мірі вартості, вважаючи їх двома різними функціями, ні ототожнювати з ним міру вартості, зводячи тільки до рахункових грошей. У функції масштабу цін гроші є фіксованою вагою металу і слугують для виміру самого золота, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Отже, як міра вартості, гроші відносяться до всіх інших товарів, а як масштаб цін – до самих себе.
Спочатку гроші обертались у злитках та приймалися за вагою, тому в якості масштабу цін використовувався ваговий масштаб. Як правило, назва вагового масштабу бралася для позначення грошового масштабу. Класичним прикладом цього поєднання можна вважати фунт стерлінгів.
У процесі еволюції грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватись від безпосередньо вагового вмісту. Головними причинами цього відхилення можна вважати перехід від менш цінних до більш цінних металів, що використовувались як гроші, та зношування і псування монет. Через це масштаб цін до початку 70-х років ХХ ст. лише в деяких державах (наприклад, в Англії) складав понад 2 г золота. У США за долар у 1900 році було прийнято 1,50463 г чистого золота, але за подальшої ревальвації вміст золота зменшувався тричі: у 1934 році – до 0,889 г, у 1971 році – до 0,818 г і у 1973 році – до 0,737 г.
Ямайська валютна система, що була запроваджена у 1976-1978 рр. відмінила офіційну ціну на золото, а також конвертацію паперових грошей у монетарний товар і золото як вміст грошової одиниці. Тобто нині не відбувається офіційна фіксація масштабу цін. Офіційний масштаб цін замінено фактичним, що складається стихійно в процесі ринкового обміну. Сучасні паперово кредитні гроші на золото не обмінюються, не мають золотого вмісту, але функцію міри вартості виконують без будь-якого золотого вмісту. Паперово-кредитні гроші – долари, фунти, франки тощо виконують функцію міри вартості з не меншим успіхом, ніж дорогоцінні метали.
Функцію міри вартості гроші виконують ідеально.
Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни. Так, за допомогою рахункових грошей підприємство може заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва, без чого неможливо виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію.
На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг валового національного продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів тощо, без яких неможливе свідоме регулювання економічного життя суспільства.
2.3.2. Гроші як засіб обігу
Сутність грошей як засобу обігу полягає в тому, що гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обсяг.
Виконуючи функцію засобу обігу, гроші обслуговують акти купівлі-продажу товарів та послуг. До появи грошей товарообмін здійснювався завдяки безпосередньому обміну товару на товар, тобто бартеру (Т-Т).
З появою грошей формула обміну змінюється. Тепер кожен товар обмінюється спочатку на гроші, а потім вже гроші обмінюються а потрібний товар. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника, а формулу обміну можна записати у вигляді: Т-Г-Т.
Товарний обіг від безпосереднього обміну товару на товар відрізняється тим, що він обслуговується грошима як засобом обігу. При цьому долаються часові межі та межі простору, що характерні для прямого товарного обміну.
Товарний обіг складається із обігу товарі та обіг грошей. Кожен товар після того, як він обмінювався на гроші, із сфери обігу потрапляє у сферу індивідуального або виробничого споживання. Гроші весь цей час залишаються у сфері обігу, опосередковуючи обмін товарів. Вказана обставина створює теоретичну ймовірність економічних криз.
Оскільки функція засобу обігу розподіляє єдиний процес купівлі-продажу на два самостійних акти (продаж і купівля), виникає ймовірність продавати не купуючи.
