Особливість функції грошей як засобу обігу полягає у тому, що цю функцію виконують реальні гроші, тобто наявні, на відміну від функції міри вартості. Для того, щоб купити покупець повинен передати продавцю певну суму грошей. Оскільки в процесі обміну гроші виникають мимихіть, тому що метою продавця є не гроші, а інший товар, то функцію засобу обігу можуть виконувати не лише повноцінні гроші, а й знаки вартості – розмінна монета, паперово-кредитні гроші. Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу. Проте, самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб’єкта до іншого.

До грошей у функції засобу обіг з боку ринку висувається ряд вимог, які пов’язані переважно з організаційними і технічними аспектами їх функціонування. Вони повинні бути портативними, економічно подільними й однорідними у всій своїй масі, відносно міцними, дешевими у виготовленні і здатними до швидкого відтворення будь-якої необхідної для обігу їх кількості та ін.

Швидкий розвиток ринкових відносин, у тому числі завдяки грошам як засобу обігу, створює передумови для звуження сфери використання цієї функції та якісної зміни механізму її здійснення.

Формування різнобічних і сталих мінових відносин між товаровиробниками при активному обслуговуванні їх банками веде до посилення взаємної залежності і довіри між суб’єктами ринку. Тому, продаж товарів дедалі частіше здійснюється у кредит. Товаровиробник продає свій товар і купує інший у борг, а формула набирає вигляду Т-К-Т. Заміна в ній Г на К (кредит) мала значні позитивні наслідки для всієї сфери товарно-грошових відносин.

Зокрема, звузилася сфера використання грошей як засобу обігу і виникла потреба в грошах для погашення боргів, проте, це була вже інша їх функція – функція засобу платежу, сфера використання якої невпинно розширюється. Виникла принципово нова форма грошей – кредитні.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі тощо. Проте, і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою. У нашій країні у зв’язку з недорозвинутістю внутрішньогосподарських кредитних відносин гроші як засіб обігу широко використовувались у всіх сферах економічних відносин, у тому числі і в оптовій торгівлі засобами виробництва. Інфляційні процеси, що набрали широкого розмаху в період переходу до ринкового господарювання, спричинили звуження сфери функціонування засобу обігу внаслідок переходу до натурального товарообміну (бартеру). Це є кроком назад у розвитку функцій грошей, що зумовлює зниження їх ролі в розвитку економіки.

Але все таки, можна сказати, що на сьогодні з посередницькою функцією грошей як засобу обігу, безпосередньо стикається функція грошей як засобу платежу.

2.3.3. Гроші як засіб платежу

Сутність грошей як засобу платежу полягає у тому, що це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

З розвитком товарного обміну виникає своєрідна його форма, коли продає товарів може бути відокремлений в часі від отримання грошей за цей товар, тобто товари можуть бути продані в кредит. Функція грошей як засобу платежу виникла саме у зв’язку з розвитком кредитних відносин у товарному господарстві. У цій функції гроші використовуються, коли товар продається в кредит, що пов’язано з неоднаковими умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва й обігу, сезонним характером виробництва, сплатою заробітної плати робітникам та службовцям. Складаючи кредитну угоду, купуючи товар у кредит, боржник підписує боргове зобов’язання або вексель на певний строк. Коли настає час платежу і боржник погашає своє боргове зобов’язання, гроші функціонують як засіб платежу.

У процесі розвитку товарно-грошових відносин готівку почали заміняти векселями. Вексель поширився завдяки розвитку комерційного кредиту, що надають один одному товаровиробники. Потім і банки почали заліковувати векселі та самі почали їх видавати Векселі банків – банкноти, це – банківські білети, боргові зобов’язання банків, різновид паперових кредитних грошей. Спочатку банкноти випускались окремими банкірами і комерційними банками, а потім функція випуску банкнот перейшла до емісійних банків.

Таким чином, різновид паперово-кредитних грошей виник саме завдяки виконанню грошима функцій засобу платежу. У ХІХ ст. та на початку ХХ ст. банкноти вільно, на відміну від скарбничих білетів, обмінювались на золото відповідно до вказаної на них номінальної вартості. З розвитком товарного виробництва продаж товарів у кредит поширюється, тому функція грошей як засобу платежу теж поширюється.

Як вже зазначалося вище, цю функцію виконували не лише повноцінні (металеві) гроші, а й їхні знаки (векселі, банкноти). Від часу демонетизації золота функцію засобу платежу виконують лише знаки грошей. Як засіб платежу, гроші функціонують не тільки у сфері товарних обмінів, а й при сплаті податків, погашенні грошових кредитів, тобто тоді, коли гроші використовуються для погашення боргів.

За умов розвиненого товарного господарства гроші як засіб платежу, об’єднують багатьох товаровиробників, тому платежі здійснюються шляхом взаємозаліку грошових вимог без участі реальних грошей. Тобто розвиток і збільшення форм функціонального використання грошей призводить до розвитку безготівкових розрахунків, а використання реальних грошей – готівки – зменшується.

Прискоренню платежів, скороченню витрат обігу і підвищенню рентабельності підприємств сприяє запровадженню до платіжного обігу електронних грошей. У США система електронних грошей була впроваджена в 70-ті роки. Основними елементами її виступають автоматизовані гроші, кредитні картки, розрахункові