Становлення національної грошової одиниці, грошової системи, як і фінансової системи, почалося з 90-х років, хоч товарно-грошові відносини на території України розвивались паралельно з товарно-грошовими процесами Європи та Азії. Цьому сприяли внутрішньонаціональний та міжнаціональнний розподіл праці, розвиток відповідних економічних і торгових відносин.

Національні гроші є не тільки засобом товарообмінних процесів, платежів, накопичення, але й обов’язковим атрибутом національно-державної системи. В національній грошовій одиниці виражається стан системи виробництва, праці, розподілу, обміну, стан держави, управління тощо. Як функціонує держава, як воно впливає на систему виробництва, так і національна грошова одиниця виражає себе в обороті.

Сучасні гроші в Україні мають свою історію. В Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші – міха або шкури куниці і білки. Як правило, вони карбувалися на знак приходу до влади князя і слугували засобом урочистої події. Головним же в карбуванні монет з економічної точки зору є те, що вони надходили в канали товарного обміну, виконували функції грошей і становили основу їх кунної системи. До того ж князі брали данину грошима, що свідчило про достатній рівень товарно-грошових відносин. В ХІ-ХІІ ст. з розвитком торгових відносин в княжій Україні розвивається виготовлення металевих грошей в формі срібних зливків – гривні. Відомі київська гривня – шестикутний зливок і чернігівська гривня – ромбовидний зливок. Ці гривні мали по 196 грам срібла, що дорівнювало 7,5 кунних грошей. В ХІІ ст. з’явилася золота гривня, яка містила 4,4 грама, що дорівнювало 50 кунним грошам. В кінці ХІІІ ст. з’явився срібний зливок, що дорівнював половині срібній гривні, він одержав назву карбованець. З розпадом Київської Русі зупинився обіг національних грошових знаків [6, ст.52-53].

Вдруге національні гроші з’явилися з відродженням української деражвності на початку ХХ ст. Перші українські паперові гроші були випущені 24 грудня 1917 року як кредитні білети вартістю 100 карбованців на суму 53250 тисяч карбованців.

В березні 1918 Центральна Рада прийняла закон про гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки, про чеканку монет і випуск державних кредитних білетів. Дві гривні дорівнювали одному карбованцю, а одна гривня 100 шагам. За часи правління Центральної Ради було випущено українських паперових грошей на суму 115 623 300 карбованців [7, ст.236].

В грошовому обігу УНР перебували: 10, 25, 50, 100, 250 і 1000 гривень, державні кредитні білети вартістю 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень, а також розмінний знак державної скарбниці вартістю 5 гривень та дрібні розмінні “монети”, вірніше їх роль виконували паперові гроші – шаги – вартістю номіналу 10, 20, 30, 40 і 50 шагів.

Після проголошення Акту незалежності все ще були в обігу російські рублі. В Киргистані пройшла зустріч глав держав СНД, на якій розглядався проект договору про єдину грошову систему, грошово-кредитно-валютної політики держав, які зберегли рубль як законний платіжний засіб. Україна не погодилася з договором. Справа в тому, що по ряду причин, в тому числі об’єктивного характеру, наприклад, через високу вартість енергоносіїв, економіка України втратила конкурентоздатність в межах СНД. Про це свідчить той факт, що в Україні рівень середніх цін був вище в порівнянні з іншими країнами. Якби Україна залишилася в рублевому просторі, перед нею поставили б вимогу зупинити любі самостійні кроки в сфері бюджетної грошово-кредитної політики і оплати праці і на першому етапі підпорядкували б справу емісійно-кредитного регулювання Центральному банку Росії, а на другому міждержавному емісійному банку, який регулював би єдину грошову систему. Це означало б, що не однієї позики своїм підприємствам України протягом 1992-1993 років уже не змогла б видати, і як наслідок розорення маси підприємств металургійної, вугільної та інших галузей промисловості, тобто всіх тих, які мають рівень витрат вище, ніж в інших країнах СНД.

Керівництву України стало зрозуміло, що альтернативи виходу з рублевого простору не було. Підписання угоди про єдину грошову систему спричинило б тяжкі наслідки для економіки України, визвало б подальше зниження і без того низький рівень життя, різко б загострило соціально-політичне положення.

3.2. Грошова реформа України

10 січня 1992 року в Україні розпочалася грошова реформа, в обігу з’явилася перехідна національна валюта український карбованець (купон). Його завданням було захистити споживчий ринок України від напливу російських рублів з країн СНД. В міждержавних розрахунках в межах СНД продовжували використовуватися російський рубель, який негативно впливав на економіку України. Після виходу з рублевого простору на карбованець, як тимчасову грошову одиницю, переклали всі функції грошей, крім світових. Український карбованець почали використовувати і в безготівкових розрахунках і вільно обмінювати в банках на гроші країн СНД. Крім того, введення українського карбованця передбачало оновлення уже розірваних технологічних зв’язків підприємств України з підприємствами інших республік, встановивши його паритет відносно інших грошей. Встановленням курсу українського карбованця відповідно з його купівельною спроможністю відсікався багатоміліардний оборот спекулятивних капіталів, які паразитували на використанні з різними цілями єдиної грошової одиниці рубля в Україні та інших країнах СНД.

Функціонування російського рубля поряд з купоном продовжувалося до 12 грудня 1992 року. З цього дня спеціальним Указом Президента України функціонування рубля в грошовому обігу було зупинене. Так завершився перший етап грошової реформи.

Отже, впровадження купонів багаторазового використання для тимчасового обігу, як проміжної національної валюти було необхідним кроком на шляху до формування ефективної грошової системи. За умови відсутності стабільної грошової одиниці вони найкраще могли захистити внутрішній ринок і своєчасно вирішити