проблему хронічної нестачі готівки.
Однак купон спочатку передбачався як засіб захисту від інфляції тих грошей, що були на руках у населення, а також для захисту споживчого ринку України від зовнішніх негативних факторів. Чи міг він у такому вигляді ефективно функціонувати? Очевидно, що ні, тому, що купони охоплювали б лише частину грошового обігу, а його ефективність можна було б забезпечити тоді, коли вони охопили б усю його систему, зваживши на це, від купонів як продовольчих грошей довелося відмовитись, оскільки тоді в обігу перебували б три види грошей, які не були б взаємоконвертовані. Лише після аналізу наслідків такого грошового обігу було впроваджено купоно-карбованець.
Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав. Крім цього, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію накопичення. А без реалізації цієї функції не можна здолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити важливі питання приватизації, проблеми платіжного балансу.
25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, згідно з яким:
з 2 вересня 1996 року в обіг вводиться національна валюта України – гривня і її сота частка – копійка,
в обіг були випущені банкноті вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінна монета вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була зупинена,
українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти і розмінну монету) по курсу 100 000 карбованців за одну гривню, до 100 млн. українських карбованців обмінювались на гривні, а більше 100 млн.крб. зараховувалися на рахунки в банках з правом їх вільного використання у гривнях,
з 2 по 16 вересня 1996 року на території в готівковому обігу функціонували українська гривня і український карбованець, який з часом виходив з обігу,
з 24.00 годин 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в обігу зупинилося [7, ст.238].
Введення в біг національної грошової одиниці – гривні – свідчить про створення повноцінної національної фінансово-грошової системи.
Щодо стійкості гривні серед фахівців існує дві точки зору. Представники першого напряму вважають, що для цього повинні бути:
досягнення певної фінансової стабілізації та зниження темпів інфляції,
формування стабілізаційного (резервного) фонду Національного банку України, який має бути гарантом дієздатності гривні (державний золотий запас, державний валютний фонд). Стабілізаційні фонди НБУ служать засобом підтримки курсу національної валюти, особливо при від'ємному сальдо платіжного балансу і при утворенні надлишку в обігу українських платіжних засобів,
створення потужностей для карбування монет, друкування грошей. Це досить складна проблема в технічному відношенні. Так, долар США має 39 елементів захисту, німецька марка - 40. 22 березня 1994 р. в Україні відкрито власну фабрику друкування банкнот і цінних паперів. Українська гривня має понад 20 елементів захисту.
Представники другого напряму вважають ці умови недостатніми, адже фінансова стабілізація та зниження темпів інфляції можуть бути досягнуті штучними засобами (постійна затримка виплати заробітної плати, тимчасове припинення емісії грошей). Якщо вони не спираються на позитивні зміни у процесі виробництва, то тривають недовго (наприклад, в Україні зниження темпів інфляції мало місце весною — літом 1994 р. і 1995 р., проте восени — зимою посилювались інфляційні процеси).
Висновки
У своєму розвитку гроші пройшли шлях від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна наступна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквівалента. Демонетизація золота призвела до появи неповноцінних грошей, які успішно взяли на себе виконання таких функцій як засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Цього однак не сталося з функцією засобу нагромадження вартості – її частково продовжує виконувати золото, про що свідчить накопичення великих запасів золота у державній та приватній власності.
Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання: “Що таке гроші?”. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, з зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися.
Очевидно, все це можна пояснити тим, що суть грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують.
Кожна функція грошей розглядається в органічній єдності з іншими. Тому, можна зробити висновок, що кожна з грошових функцій є досить складним багаторівневим явищем та увиразнює в собі, з одного боку, суть грошей, а з іншого – виступає як одна з ланок механізму взаємодії грошових відносин із негрошовими елементами суспільного відтворення.
Список використаної літератури
1. Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні” (№ 762/96 від 25.08.1996)
2. Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 2001.
3. Гроші та кредит: Підручник/ за заг.ред.М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.
4. Гроші. Фінанси. Кредит. Навчальний посібник. М.М.Александрова, С.О.Маслова. ЦУЛ. – 2002.
5. Демківський А.В. Гроші та грошовий обіг: навчально – методичний посібник, - К.: “ГРОТ”, 1999р.
6. Дубиняк Р., Цибаняк П. Грошова система в Україні за княжих часів.//Київська старовина. – 1992. - № 4.
7. Заблоцький Б.Ф. та ін. Економіка України. – Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 1997.
8. Корнійчук Л.Я. та інш. Історія економічних учень: Підручник. – К.: КНЕУ, 1999.
9. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. – К.: НіОС, 2001.
10. Кручок С.І., Алексійчук В.М. Гроші та кредит. – К.: Дія, 2000
11. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. – К.: Знання, 1999.
12. Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.23.
13. Основи економічної
