У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


не повинен бути менший від суми, еквівалентної 1250 мінімальним за-робітним платам (виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення AT).

Вкладами у статутний фонд AT можуть бути грошові кошти, бу-дівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папе-ри, права на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, матеріальними цінностями, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у грив-нях, становить частку акціонера у статутному фонді. Порядок оцін-ки вкладів визначається в установчих документах AT. Для форму-вання статутного фонду AT забороняється використовувати бюд-жетні кошти, а також кошти, одержані у кредит і під заставу.

Статутний фонд AT може збільшуватись або зменшуватись. То-вариство має право збільшити статутний фонд, якщо всі раніше ви-пущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Статутний фонд збільшується шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або підвищення номінальної вартості акцій. Забо-роняється випускати акції для покриття збитків, пов'язаних з госпо-дарською діяльністю AT. Зменшується статутний фонд шляхом зни-ження номінальної вартості акцій або їх кількості за рахунок викупу частини акцій з метою їх анулювання.

Рішення про збільшення або зменшення статутного фонду AT приймається загальними зборами акціонерів або правлінням товариства (при зміні статутного фонду не більш як на третину і якщо це передбачено статутом). Зміни у статутному фонді AT обо-в'язково реєструє орган, який зареєстрував статут товариства.

Крім статутного фонду в AT створюється резервний фонд у роз-мірі 25 % статутного. Резервний фонд формується шляхом обов'яз-кових щорічних відрахувань не менш як 5 % чистого прибутку до до-сягнення необхідного розміру. Зазначений фонд призначений для покриття збитків, а також погашення облігацій AT.

Акціонерне товариство, що випускає іменні акції, повинно вести реєстр власників акцій. Якщо кількість акціонерів не перевищує 500, то емітент може вести реєстр самостійно, отримавши дозвіл на це у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Якщо власників іменних цінних паперів емітента понад 500, то емі-тент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору, уклавши з ним договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Такий договір емітент може укласти лише з одним реєстратором. Реєстратор — це юридична особа, що здійснює реєстраційну діяль-ність за дозволом ДКЦПФР на ведення реєстру іменних цінних па-перів. Реєстратор не може бути номінальним держателем або влас-ником іменних цінних паперів, реєстри яких він веде. У статутному фонді реєстратора частка емітента, систему реєстру якого веде цей реєстратор, не може перевищувати 10 %. Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право на цю інформацію. Такими особами є емітент, зареєстровані особи (акціонери) і державні орга-ни в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством. Емі-тент має право отримати інформацію, що міститься в системі реєст-ру, але не має права її розголошувати. Акціонер має право одержа-ти інформацію, що міститься на його особовому рахунку, а також про всі зафіксовані в системі реєстру зміни і події, що стосуються цього акціонера та цінних паперів, що належать йому. Акціонер має також право одержати інформацію про викуплені емітентом цінні папери, але не має права отримати інформацію про інших акціонерів і про іменні цінні папери, належать їм. Доступ державних органів до системи реєстру здійснюється відповідно до чинного законодавства на підставі письмового запиту, підписаного керівником і засвідчено-го печаткою відповідного органу.

В Україні встановлено, що для захисту прав інвесторів, посилен-ня контролю за діяльністю стратегічних підприємств та підприємств які займають монопольне становище на ринку, фірми-реєстратори зобов'язані подавати до ДКЦПФР інформацію про власників, що володіють більш як 10 % акцій емітента.[11,c.10-11]

Діяльність AT припиняється шляхом його реорганізації (злит-тя, приєднання, поділу, виокремлення, перетворення) або ліквідації. Рішення про припинення діяльності AT у будь-якій формі є виключ-ною компетенцією загальних зборів акціонерів; таке рішення має бути прийняте більшістю (3/4) голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Порядок реорганізації AT визначається Положенням ДКЦПФР "Про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств" від 30.12.98 № 221. У цьо-му положенні роз'яснюються особливості й порядок реорганізації AT. Згідно із законодавством України товариство, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може бути реорганізова-не також шляхом примусового поділу.

3.2. Проблеми та перспективи формування і розвитку корпоративних відносин в Україні

Основну роль у корпоратив-ному управлінні відіграють емітенти, інвестори і держава. Принципи корпоративного управління закладені у законодавство України.

Основним нормативним актом, що регулює питання управління акціонерними товариствами, є Господарський кодекс України та Закон України "Про господарські то-вариства" з наступними змінами і доповненнями (далі — Закон).

Законом передбачено обов'язкове створення таких органів уп-равління товариством (рис. 3.1):

вищого органу — загальних зборів;

спостережної ради/ради товариства (вимагається, якщо чи-сельність акціонерів перевищує 50);

виконавчого органу (далі — правління);

ревізійної комісії.

Взаємовідносини зазначених органів Законом детально не виз-начаються. Тому основним документом, що може докладно регла-ментувати управління товариством, є його статут. Якщо засновни-ки AT при складанні статуту обмежуються лише положеннями За-кону, то багато практичних питань щодо управління товариством залишаються не регламентовані, їх важко вирішити, тому можливі конфліктні ситуації між групами акціонерів, а також органами уп-равління. Недосконалість статуту може спричинити безкарну роз-трату або привласнення майна товариства особами, які керують ним.

Рис. 3.1. Органи управління акціонерним товариством[11,c.29]

Аналіз статутних документів вітчизняних AT свідчить про наявність у багатьох з них таких недоліків, як нечітке визначення компетенції різних органів управління товариством; відсутність ме-ханізмів контролю акціонерів за діями правління; дієвого та опе-ративного механізму зміщення членів


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13