Порушення прав акціонерів відбувається внаслідок таких дій: при додатковій емісії акцій з метою збільшення статутного фонду AT акціонери не користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій, хоча таке право ви-значено у ст. 38 Закону України "Про господарські товари-ства", тобто проводиться підписка на акції в інтересах заці-кавлених осіб керівництва (органів управління) AT з метою збільшення їх пакетів акцій. Звичайно, реальна мета емісії не розкривається.

У ВАТ акції перерозподіляються при додатковій емісії переважно шляхом концентрації контролю керівництва AT (представників директорського корпусу, адміністрації) над більшістю випущених акцій підприємства або придбання стороннім інвестором конт-рольного пакета акцій з метою здійснення на підприємстві власної господарської стратегії. Мета ж заснування та функціонування ЗАТ — не дати змогу сторонньому покупцеві — інвестору (конку-ренту) отримати контрольний пакет акцій. Ці процеси часто пов'я-зані із зловживаннями через фактичну відсутність контролю акціо-нерів за діяльністю виконавчих органів підприємства:

до статуту AT вносяться положення, що визначають умови збільшення або зменшення статутного фонду, розміщення но-вих випусків акцій в інтересах керівництва AT. У такий спосіб обмежуються права акціонерів, зокрема повноваження загаль-них зборів;

викривлення в дивідендній політиці окремих вітчизняних AT, пов'язані з невиплатою оголошених дивідендів тривалий час при позитивних фінансових результатах діяльності AT або з виплатою їх лише частині акціонерів.

Поширені на ринку цінних паперів України зловживання пов'я-зані з отриманням прибутку через коливання вартості цінних па-перів. Ці зловживання можливі внаслідок того, що керівництво AT має змогу впливати прямо або опосередковано на курс випущених акцій і відповідно дешево купувати їх і дорого продавати. При цьо-му можуть використовуватися такі протизаконні методи: імітація фінансової неспроможності (банкрутства); політика
безпідставної невиплати дивідендів або явно заниженої їх вип-лати; поширення недостовірної інформації у трудовому колек-тиві AT щодо постійного зниження ринкової вартості акцій їх підприємства (це призводить до падіння курсу акцій, що, в свою чергу, створює сприятливі умови для скуповування заці-кавленими особами цих акцій); підкуп державних чиновників з метою заарештувати на певний термін рахунки AT (такі ситуації широко висвітлюються засо-бами масової інформації і так само призводять до "необхідно-го" падіння курсу акцій).

Отже, в Україні існує багато різноманітних способів незаконного отримання коштів (або акцій) зацікавленими особами керівництва AT. Тому вдосконалення вітчизняної системи корпоративного уп-равління має сприяти обмеженню можливостей "акціонерних зловживань.[11,c.34]

Ураховуючи досвід побудови системи корпоративного управлін-ня у США, Німеччині та інших розвинених країнах, а також внут-рішні особливості розвитку акціонерної форми господарювання в Україні, доходимо певних висновків.

Зовнішні механізми контролю за діяльністю корпорацій в Україні недосконалі, що потребує багато часу на їх розвиток. Недостатньо розвинений вторинний фондовий ринок ускладнює застосування ак-ціонерами такого засобу впливу на керівництво корпорацій, як про-даж акцій. Загроза поглинання або банкрутства, що призводить до втрати менеджерами постів, які вони обіймають, так само ще не ста-ла дієвим засобом тиску на керівників підприємств. Нині, по суті, єдиним реальним механізмом, що здатний стимулювати менеджерів діяти в інтересах власників капіталу, є прямий контроль акціонерів на основі використання права голосу на зборах і представництва у правлінні AT. Отже, ефективність корпоративного управління по-трібно підвищувати шляхом застосування внутрішніх механізмів контролю. В Україні прямий контроль акціонерів має посилюватися передусім на основі концентрації власності, за рахунок зменшення загальної кількості акціонерів, але збільшення кількості домінуючих акціонерів — власників великих пакетів акцій. Наявність останніх або групи акціонерів зі схожими інтересами слід вважати необхід-ною (але не достатньою) умовою ефективного контролю за діяльні-стю менеджерів у сучасних умовах.

По-перше, потрібно здійснити концентрацію пакетів акцій, ос-кільки акціонерний капітал в Україні значно розпорошений. Так, у 1999 р. налічувалося понад 35 млн. акціонерів (при загальній кіль-кості AT 35 тис), що пов'язано з приватизацією, перетворенням великих і середніх державних підприємств на ВАТ. Відомі лише ок-ремі приклади ефективного корпоративного управління в разі роз-порошеної структури акціонерного капіталу (найяскравішим при-кладом є американська економіка, але там відсутність контролю з боку дрібних інвесторів компенсується надзвичайно розвиненим фондовим ринком і ефективно діючим механізмом ворожих погли-нань).

По-друге, контроль за діями менеджменту пов'язаний із знач-ними витратами (наприклад, витрати на збирання необхідної інформації). У разі значної розпорошеності акціонерного капіта-лу ймовірна ситуація, коли жодний з акціонерів не зацікавлений у контролі, оскільки за всі пов'язані з контролем витрати він мати-ме лише частину вигод пропорційно до своєї частки в акціонерно-му капіталі.

По-третє, причиною, що зумовлює необхідність концентрації власності, є слабкий захист прав власника, насамперед через судову систему. За наявності в акціонера контрольного пакета акцій фор-мальне волевиявлення власника часто є достатнім для прийняття су-дом рішення. Світовий досвід свідчить, що ступінь юридичного за-хисту прав інвесторів і рівень концентрації власності перебувають в обернено пропорційній залежності — концентрація власності здатна хоча б частково компенсувати недоліки правової системи.

Втім, концентрація власності може, у свою чергу, негативно по-значитись на результатах діяльності підприємства. Ідеться про так звані приватні вигоди контролю. Використовуючи своє домінуюче становище, акціонер, який має великий пакет акцій, може через органи управління провести рішення, що забезпечать йому додат-кові доходи і привілеї. На відміну від особистих вигод менеджерів від контролю, що мають неправову природу, отримання приватних вигод від контролю домінуючими власниками не є протизаконним, хоча це й обмежує інтереси акціонерів, що мають невелику частку. Отримання приватних вигод від контролю часто