Економіка України в період незалежності. Досягнення і прорахунки

Дана робота присвячена розгляду економічної ситуації в Україні протягом періоду незалежності держави. Аналіз, який було проведено в роботі на основі статистичних та економічних показників, свідчить про занепад української економіки перш за все через фінансову кризу та наслідки розпаду СРСР. Детально розглядаються складові економічної кризи, її причини, наслідки та можливості подолання. Висвітлюється ситуація, яка склалася на фондовому ринку, ринку праці, в банківській системі, в промисловості, виробництві та інших галузях, які в сукупності складають пострадянську економіку України. За час пошуку виходу з кризи українські економісти зуміли розрахувати, що значно підвищити темпи прискорення економічного розвитку допоможе емісія грошей, які зараз знаходяться в обігу. Явним досягненням стає розуміння кризової ситуації і виходу з неї, що і пропонується для розгляду в даній роботі.

План

Катастрофічний спад виробництва і його низької ефективності;

Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства;

Криза фондового ринку;

Криза державних платежів і державних фінансів у цілому;

Криза банківської системи;

Інфляція;

Криміналізація економіки;

"Відплив мозків";

Деякі позитивні зміни в економіці.

Сучасна економіка України - явище складне, тендітне, яка дуже реагує на промахи в керуванні і політиці. Криза, що почалася спочатку в Азії, а потім перекинулася на нашого північного сусіда - Росію, має достатньо негативні наслідки і для економіки України. Економічний стан у країні за останні 10 років оцінюється як широкомасштабна кризова ситуація. Значна девальвація гривні, ріст цін - помітні риси інфляції - на фоні сильнішого податкового пресингу загнали в глуху безвихідь як купівельну спроможність населення, так і можливість здійснювати процес виробництва підприємствами. Зовнішня стабільність досягається адміністративними заходами й обмеженнями.

Аналіз подій показує, що Україна ввійшла в кризу не раптом, не випадково провалилася в глибоку його пропасти, і не тільки російські мотиви просліджуються в ньому.

Спад виробництва в Україні, що почався з руйнації економічних зв'язків після розпаду СРСР, став слідством поділу виробництва, що існував, на території СРСР і виходу України з єдиного економічного простору колишніх республік СРСР. Велике негативне значення зробила і податкова політика, що посилювалася з року в рік: при такій позиції промислове виробництво, що не могло "піти в тінь", послідовно скорочувалося і скорочувалося. Свій вплив на спад виробництва зробили й інші чинники:

- обмеженість внутрішнього споживання (до 1992 р. окремі види продукції країна робила для більшого економічного простору);

- визначені політичні події, через які виникли значні труднощі з постачаннями цукру, рослинної олії й інших експортних товарів у Росію;

- ліквідація монополії держави на зовнішню торгівлю і відсутність реального контролю держави за імпортом при можливості вільної купівлі-продажу валюти призвелася в наповнені внутрішнього ринку такими "необхідними" товарами, як курині окорока, вино-горілчані вироби і т.д. З цієї причини "у загоні" виявилися відповідні внутрішні товаровиробники;

- "човниковий бізнес" (наповнення ринку дешевими турецькими і польськими товарами) як слідство вільного переміщення через межу при відсутності належного податкового і митного контролю за діями дрібних комерсантів;

- економічна політика "вільної торгівлі", що проявилася у встановленні експортних і імпортних мит, що сприяла просуванню на ринок імпортних товарів і робили неконкурентоспроможну продукцію вітчизняних товаровиробників;

- орієнтація економіки на Захід і відмову від такого ринку збуту, як територія колишнього СРСР.

Проблеми виробництва практично послужили відправним поштовхом до взаємних неплатежів підприємств. Вимивання оборотних коштів, відсутність можливості нормальної реалізації і перші валютні труднощі 1992 - 1994 р. призвели спочатку до величезного обсягу взаємних неплатежів, потім до бартеризації, потім з'явилися різноманітні поступки і переуступки боргу і, нарешті, векселя. "Живі гроші", практично, надходили тільки в бюджет. Високі податки не міг і не хотів сплачувати ніхто, тому підприємства або ішли в тінь, або просто не сплачували, використовуючи будь-які форми розрахунків, крім грошової.

Проблеми на фондовому ринку виникнули практично відразу з початком приватизації: відсутність достатньо обґрунтованих цін на об'єкти приватизації, повсюдне їхнє заниження дали різкий поштовх до розвитку фондового ринку. Фондовий ринок акцій почав загасати практично відразу після його народження. Надходження і без того убогих іноземних інвестицій припинилося відразу ж після азіатської кризи, а з липня 1998 р. перестали надходити кошти і з Росії. Фондовий ринок перестав існувати, знизилася активність торговців, нерезидентів, фінансових спекулянтів. Акції українських підприємств впали в ціні, попит на них уже до початку 1998 р. набагато відставав від пропозиції. Залишився тільки фондовий ринок державних цінних паперів, зайнятий банками і нерезидентами - інвесторами.

Окремі економісти вважають, що сьогоднішня фінансова криза носить бюджетний характер. Криза державних платежів і фінансів почався не сьогодні, всі 10 років бюджетні витрати перевищують прибутки.

Відсутність планованих надходжень у бюджет змушувало державу знову і знову брати кредити під різні програми в кого тільки можливо, як у грошовому вираженні у виді безпосередніх позик країни, так і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ) і розміщення державних цінних паперів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Сутність банківської кризи в Україні складається в тому, що банки не можуть здійснювати платежі, зазнаючи хибу засобів на своїх рахунках, у зниженні показників ліквідності, украй низькою капіталізації банківської системи, нездатності здійснення нормального кредитування підприємств.

Фінанси підприємств виглядають ще гірше. Відсутність грошових надходжень, дійова інвестиційна політика, важкий податковий тягар, відсутність дешевих, довгострокових кредитних ресурсів, відсутність достатньої кількості оборотних коштів практично роздавили фінансову систему підприємств, а звідси - неможливість виплачувати заробітну плату, обновляти і розширювати виробництво, та й просто здійснювати