Слід також перевірити правильність заповнення форм звітності, проаналізувавши ділянки з високим аудиторським ризиком, перевірити взаємоув'язку показників по різних формах звітності.

Перевіряючи звітність з точки зору якості складання слід акцентувати увагу на таких властивостях, як доречність, значимість, достовірність даних (останнє поняття включає вимоги правдивості, пріоритету змісту над формою, об'єктивності, обережності, доступності для перевірки і порівнянності).

Аудитор повинен звернути увагу на наявність на звітності підпису керівника і головного бухгалтера підприємства та строки й здачі.

При вивченні квартальної і річної звітності слід перевірити дотримання порядку п складання наростаючим підсумком.

Аудиторська фірма при проведенні первинного аудиту повинна отримати достатній обсяг аудиторських підтверджень, щоб впевнитися у наступному:

- початкові і порівняльні показники фінансової звітності, яка перевіряється, не містять суттєвих викривлень,

- кінцеві і порівняльні показники фінансової звітності попереднього звітного періоду відповідним чином перенесені на початок звітного періоду, що перевіряється,

- результати початкових і порівняльних показників фінансової звітності відповідним чином розкриті в поясненнях до фінансової звітності, яка перевіряється,

- облікова політика економічного суб'єкта, який перевіряється, застосовується на постійній основі тощо

При цьому аудиторська фірма зобов'язана проаналізувати:

- суттєвість початкових і порівняльних показників фінансової звітності,

- величину ризику можливих викривлень фінансової звітності в попередньому звітному періоді,

- облікову політику економічного суб'єкта,

- аудиторський висновок фінансової звітності у разі проведення аудиту звітності господарюючого суб'єкта попередньою аудиторською фірмою (аудитором).

Для виконання вимог, які пред'являються до проведення первинного аудиту початкових і порівняльних показників фінансової звітності, аудитор може використовувати різні процедури.

Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності

Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є

1) дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор

Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно,

2) дата складання та надання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього.

До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну, всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки.

Зміст і форма “Звіту про власний капітал” і загальні вимоги до розкриття його статей визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. В ході вивчення Звіту про власний капітал аудитор зосереджує увагу на вивченні його граф.

Статутний капітал. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись:

а) в акціонерному товаристві: шляхом реєстрації додаткового випуску акцій, спрямування частини прибутку до статутного капіталу, за рахунок індексації основних фондів;

б) в інших підприємствах: шляхом реєстрації внесків до статутного капіталу.

Зменшення статутного капіталу може здійснюватись:

а) в акціонерному товаристві: шляхом анулювання викуплених власних акцій, за рахунок зменшення номінальної вартості акцій;

б) в інших підприємствах: за рахунок виходу учасників або списання непокритих збитків.

Аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за видами, за кожним засновником (учасником, акціонером). Дані синтетичного обліку по рахунку 40 "Статутний капітал" мають відповідати даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо по рахунку 40 "Статутний капітал"- розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

По графі "Статутний капітал" аудитор перевіряє своєчасність внесків до статутного капіталу відповідно до засновницьких документів підприємства, його збільшення, зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу та відображення капіталу операцій в бухгалтерському обліку.

Пайовий капітал. Збільшення пайового капіталу здійснюється шляхом реєстрації пайових внесків, а зменшення його відбувається при вході учасника.

Під час здійснення аудиту фінансової звітності з'ясовують джерело формування пайового капіталу, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та правильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахунках бухгалтерського обліку.

Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових внесків визначається загальними зборами пайовиків із розрахунку потреби у власних оборотних коштах. У разі вибуття із членів підприємства та у разі його ліквідації обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам. Строки повернення пайових внесків визначають з урахуванням фінансового стану й боргових зобов'язань підприємства.

Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства можуть вноситися додаткові пайові внески пайовиками на добровільних засадах. Ці внески також підлягають повному або частковому поверненню згідно з заявами пайовиків. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Додатково вкладений капітал. Додатково вкладений капітал збільшується:

- при реалізації випуску акцій за ціною, що перевищує вартість викупу, на суму емісійного доходу;

- при продажу викуплених власних акцій за ціною, що перевищує номінальну, на суму перевищення;

- при анулюванні власних акцій, які були викуплені за ціною, нижчою від номіналу, на суму перевищення номіналу.

Додатково вкладений капітал зменшується:

- при продажу викуплених акцій за ціною, нижчою від