КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Предмет

Міжнародні економічні відносини

ПЛАН

1. Сутність та види нетарифного регулювання міжнародної торгівлі.

1.1. Загальна характеристика нетарифного регулювання

Крім тарифних інструментів зовнішньоторговельної політики держави, після другої світової війни одержують розвиток нетарифні бар'єри. Наприкінці 40 х початку 50-х років багато країн використовували їх з метою збереження строгого контролю за платежами по міжнародних угодах у процесі відновлення післявоєнної економіки. Процеси, що почалися в цей період, лібералізація МТ, що торкнулася тарифів, привели до збільшення нетарифних бар'єрів, яких у даний час нараховується більш 50 видів. Багато які з них мають на меті загальне обмеження імпорту; інші спрямовані на дискримінацію визначених країн за допомогою заохочення імпорту з інших держав; треті обмежують чи субсидіюють експорт.

Найважливішими нетарифними обмеженнями є:*

державна монополія на зовнішню торгівлю, що забезпечує державні потреби тільки товарами вітчизняного виробництва;*

адміністративно-бюрократичне зволікання;*

складний валютний контроль і под.

Після другої світової війни значення нетарифних бар‘єрів стало зростати. Наприкінці 40-х початку 50-х років багато країн почали використовувати їх з метою дотримання суворого контролю за платежами за міжнародними угодами в процесі формування післявоєнної економіки і виходу із стану загальної економічної відсталості. Починаючи з 50-х років внаслідок багатосторонніх переговорів вдалося значно знизити рівень тарифів, але нетарифні бар‘єри залишилися і навіть укріпилися як інструмент обмеження зовнішньої торгівлі.

Деякі з цих бар‘єрів можна віднести до законних регулюючих функцій держави, в той час як інші спрямовані на явну дискримінацію зовнішньоекономічних зв’язків.

Якщо класифікувати нетарифні обмеження за групами, то вони поділяються на:*

бар‘єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту;*

бар‘єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих держав за допомогою стимулювання імпорту із інших держав;*

заходи, що обмежують або субсидують експорт.

Нетарифні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі грають винятково важливу роль у сучасному торгово-політичному механізмі. Сфера їхнього застосування розширюється, а число множиться.

Ступінь впливу нетарифних інструментів на хід міжнародної торгівлі не піддається кількісній оцінці, тому що їхній вплив не носить явно вираженого характеру. На відміну від тарифного регулювання, встановлюваного в законодавчому порядку, нетарифні обмеження можуть вводитися за рішенням органів виконавчої і місцевої влади.

По висновку експертів ЮНКТАД, у загальному обсязі нетарифних мір кількісні обмеження займають до 20%, стільки ж податкові міри (внутрішні і прикордонні), трохи менше технічні норми і правила.

По загальному обсязі використовуваних нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі в лідируючу трійку входять США, Японія і ЄС.

В даний час міжнародна практика йде по шляху виключення інструментів нетарифного регулювання. Вони застосовуються лише в обмеженому числі випадків, в основному, з метою захисту національної економіки, дотримання міжнародної безпеки, охорони життя і здоров'я людей, виконання міжнародних зобов'язань, підтримки стабільності міжнародної торгової системи. Основним механізмом скорочення використання нетарифних інструментів і твердої регламентації правил і процедур їхнього використання в інтересах розвитку міжнародної торгівлі служать багатобічні міжнародні форуми й організації, у тому числі - Всесвітня Торгова Організація, Організація економічного співробітництва і розвитку, Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, Конференція ООН по торгівлі і розвитку і Європейській економічній комісії ООН.

1.2. Основні інструменти нетарифного регулювання

Різні міжнародні організації, а також національні установи вкладають неоднаковий зміст у сукупне поняття нетарифного регулювання. Класифікація, розроблена в рамках ГАТТ/ВТО - більш докладна. Вона дозволяє найбільш оптимальним чином розподілити всі існуючі в даний час інструменти в п'ять груп: ступінь втручання держави в економіку, особливості митних і адміністративних процедур, стандарти та інші спеціальні вимоги до товарів, специфічні торгові бар'єри, імпортні податки і збори. Крім того, дана класифікація повинна бути доповнена іншою значною групою нетарифних інструментів – інструменти валютно-фінансової політики. Розглянемо визначені групи інструментів нетарифного регулювання більш докладно.

І. Міри втручання держави в економіку:

Пільги продуцентам і споживачам місцевої продукції надаються у формі пільгового режиму оподатковування виробників національного товару, субсидій, кредитів з низьким відсотком, надання гарантій по кредитах, прямої участі в статутному капіталі виробників.

Експортне субсидування є формою безоплатного фінансування державою підприємств із метою покриття різниці між внутрішніми і зовнішніми цінами на експортований товар.

Компенсаційні міри призначені для нейтралізації конкурентних переваг імпортованого товару на внутрішньому ринку (шляхом уведення додаткового мита), постачальник якого одержав державну субсидію, що дозволила йому знизити ціну.

Регулятивний ефект операцій державних підприємств і держзакупівель зв'язаний з можливістю держави, що у даному випадку виступає в торговому обороті або прямо (при держзакупівлях), або опосередковано, через створення самостійних суб'єктів торгового обороту на основі державної власності (у випадку з державними підприємствами), за рахунок свого особливого положення впливати на конкурентне середовище, обмежуючи доступ імпортних товарів.

Державна монополія на торгівлю визначеним товаром фактично означає кількісне обмеження імпорту. Рішення про закупівлю товару, на який поширена державна монополія, відповідає виділенню квоти на імпорт. Більш того, істотно обмежується конкуренція, тому що не ринок, а держава, в особі уповноважених нею органів, самостійно визначає, у кого і скільки вона буде закуповувати товару.

Так само можна виділити митні й адміністративні процедури за допомогою, яких держава впливає на ввіз і вивіз товарів непрямим чином, навмисне ускладнюючи чи спрощуючи бюрократичні формальності - при оформленні митних і товаросупровідних документів, самостійно встановлюючи методику визначення митної вартості і класифікацію товарів, для цілей митного обкладання, методику визначення нанесення збитку внутрішній економіці і національним виробникам. Таким чином, збільшується невизначеність і витрати на проведення зовнішньоторговельних операцій.

До групи "Особливості митних і адміністративних процедур" відносяться: методи митної оцінки, антидемпінгові мита, структура тарифів, консульські і митні формальності і документи, вимоги у відношенні зразків товарів.

Антидемпінгові міри -