У 1993 р. цей режим поширюється на 32 товарні позиції.

На початку 1994 р. режим квотування і ліцензування експорту поширюється на 31 товарну позицію; ліцензування на 17 позицій; режим, квотування і ліцензування товарів на імпорт - на 7 позицій (груп); ліцензування товарів на імпорт - на 4 товарні позиції. Наприкінці 1994 р. режим квотування та ліцензування товарів на експорт застосовувався до 5 товарних груп (зерно, вугілля, відходи та брухт дорогоцінних металів; чорних металів, чавун).

У 1995 р. режим квотування та ліцензування товарів на експорт залишився на рівні 1994 р. Режим ліцензування товарів на імпорт а-поширювався на 4 товарні групи (шлак, хімічні засоби захисту рослин, фармацевтичні продукти, ветеринарні препарати, мінеральні добрива, косметичні препарати та засоби особистої гігієни).

В 1996 р. до переліку товарів, експорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню, належать, зокрема, руди І концентрати дорогоцінних металів, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, відходи, та брухт дорогоцінних металів і металів, ошлакованих дорогоцінними металами. При цьому експортна квота руд і концентратів дорогоцінних, металів становить 1 т; алмазів оброблених чи необроблених, але неоправлених і незакруглених - 200 тис. каратів; коштовних каменів (крім алмазів) і напівкоштовних - 20 тис. кг; коштовних і напівкоштовних каменів штучних або регенерованих - 180 кг; срібла (у тому числі з гальванічним " покриттям золотом чи платиною) необробленого чи у вигляді порошку -2700 кг; золота (у тому числі з гальванічним покриттям платиною) необробленого, напівобробленого чи у вигляді порошку - 180 кг; платини необробленої, напівобробленої чи у вигляді порошку - 300 кг; відходів і лому дорогоцінних металів і металів, ошлакованих дорогоцінними металами - 50 тис. кг; монет (тільки з дорогоцінних металів) - 450 кг; бурштину - 50 кг; виробів з бурштину - 1000 кг; кухонних і столових наборів, що містять хоча б один виріб, покритий дорогоцінними металами, - 1500 кг.

Механізм реалізації квот та ліцензій під час експорту та імпорту товарів

Дієвість системи ліцензування та квотування та її вплив на розвиток національної економіки залежать від того, яким чином проходить надання права на здійснення експорту чи імпорту товарів, тобто видання квот і ліцензій.

За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування, виходячи зі становища суб’єктів.

Розподіл ліцензій проводиться:

1. За системою явної переваги.

2. За "методом витрат"

3. Аукціон на конкурентній основі.

За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними фірмами без попередніх заявок чи переговорів. Найчастіше ці ліцензії надаються найбільш авторитетним фірмам (або безпосереднім виробникам) в обсязі, відповідному до їх частки в сумарній величині експорту цієї продукції країни. Яскравим прикладом такого розподілу є розподіл нафтових імпортних ліцензій в Америці з 1959-1973 рр., коли ліцензії на імпорт, що приносили щорічно за рахунок підвищення внутрішніх цін мільярдні прибутки, безкоштовно розподілялись між нафтовими компаніями на підставі їх частки в нафтовому імпорті до 1959 р. Ця практика мала під собою політичну мету, що полягала в компенсації пониження дозволеного імпорту для компаній, що орієнтувались на іноземну нафту. Це знизило небезпеку їх лоббісного тиску в бік ліквідації імпортних квот, які, у першу чергу, підтримували американські фірми, що конкурували на внутрішньому ринку з імпортною нафтою. В даному прикладі перерозподіл доходу було зроблено на користь нафтових компаній, що загалом не дало ніякої користі для країни. В Україні ця система застосовується при розподілі ліцензій на експорт товарів.

Надаючи ліцензії за "методом витрат", держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад, "раніше прийшов – раніше отримав". Це призводить до того, що отримують ліцензії господарюючі суб’єкти, які розташовані ближче до структур, що ведуть цей розподіл. Інші витрачають час у чергах, на оформлення різних бюрократичних документів і т.ін.

Іншим прикладом може слугувати розподіл .ліцензій на імпорт промислової сировини залежно від кількості виробничих потужностей. Це призводить до втрат ресурсів у результаті надмірного інвестування в обладнання, яке, як правило, не використовується, а існує тільки в надії отримати більшу кількість ліцензій. Отже, це потребує від претендентів обгрунтування своїх претензій, призводить до значних витрат часу та коштів на налагодження контактів з державними відповідальними особами, а також на хабарі для них.

Найсправедливішим та ефективним є аукціон квот на конкурентній основі. Аукціони бувають відкриті та закриті. В публічному аукціоні мають право брати участь усі бажаючі господарюючі суб‘єкти. В Україні аукціонний продаж експортних квот провадиться на фондовій біржі щотижневе.

Квоти на експорт виставляє МЗЕЗТ України на аукціонні торги у вигляді лотів. У 1993 р. торги проводились на пониження із встановленням початкової ціни лота на рівні суми експортного мита, але не нижче 50 % початкової ціни лота. З 1994 р. торги проводяться на підвищення ціни лота. Експортна поставка має бути обумовлена за 3 місяці, в іншому разі результати торгів анулюються.

Отже, на сьогоднішній день у суб‘єкта ЗЕД існує три шляхи отримання квоти чи ліцензії на експорт товару: отримання держзамовлення чи держконтракту, за якого квота і ліцензія видаються безкоштовно; можна отримати експорту квоту і ліцензію у МЗЕЗТ, оплативши повністю експортне мито; можна купити квоту на аукціоні і безкоштовно стати власником ліцензії.

Антидемпінгові мита - спрямовані проти заниження ціни експортного товару і передбачені