1.3. Валютно-кредитні інструменти нетарифного регулювання

Сучасна модель регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою валютно-кредитних засобів поєднує сукупність елементів валютного ринку, відносин експортерів і імпортерів з банками, системи національного і міждержавного валютного регулювання. У будь-якій державі співвідношення використовуваних елементів і роль кожного з них розрізняються в залежності від стану зовнішньоекономічних зв'язків, рівня конвертованості національної валюти, принципів зовнішніх розрахунків і кредитування, особливостей національного механізму державного регулювання в цілому, а також ступеня втягнутості в міжнародну

валютно-фінансову сферу. У зв'язку з цим умови здійснення експортно-імпортних операцій багато в чому залежать від сукупності використовуваних елементів регулювання валютного ринку, рівнів валютного курсу, позичкового відсотка й умов надання кредиту, способів валютної інтервенції і т.п.

Валютний курс, що виступає як відношення національної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн. Головна функція валютного курсу полягає в забезпеченні пропорційності обміну валют, базою якої, служить їхня купівельна сила стосовно товарів усередині країни. Конвертованість валюти визначається головним чином рівнем розвитку внутрішнього товарного виробництва. Зовнішня конвертованість у більшому ступені, чим внутрішня, загострює конкуренцію, деформує структуру економіки, сприяючи вивозу прибутку за межі країни її одержання.

Валютна інтервенція - вона реалізується у виді цільових операцій по купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками з метою обмеження (підвищення, зниження, підтримки) курсу національної валюти. Сполучення валютної інтервенції на зовнішніх валютних ринках з рівними по величині і протилежними по напрямку операціями на внутрішньому відкритому ринку цінних паперів, що починається з метою виключення взаємовпливу внутрішньої і зовнішньої грошово-кредитної політики, одержало назву "стерилізації".

Маневрування банківськими процентними ставками впливає на переміщення ліквідних засобів з однієї країни в іншу, а також сприяє зміні валютного курсу.

Механізм валютно-кредитного регулювання в міжнародній практиці крім розглянутих елементів включає також набір правил і норм, що регулють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках. Їх мета полягає в полегшенні процесів міжнародної торгівлі в частині забезпечення зовнішньоторговельних розрахунків, упорядкування кредитування експортно-імпортних операцій і одержання максимальної вигоди учасниками зовнішньоторговельних операцій.

Нетарифне регулювання здійснюється у відповідності з наступними

спеціальними принципами міжнародного економічного права: режим найбільшого сприяння у відношенні доступу товару на внутрішній ринок країни імпортера; національний режим у відношенні положення товару на внутрішньому ринку країни імпортера; транспарентність нормативно-правової бази нетарифного регулювання; свобода транзиту.

2. Застосування інструментів нетарифного регулювання обмежено забороною на усі форми кількісних обмежень.

3. Застосування інструментів нетарифного регулювання обмежено міжнародно-правовими правилами здійснення тих форм нетарифного регулювання, у використанні яких можливо сховані дискримінація і протекціонізм (особливості митних і прикордонних процедур, використання технічних бар’єрів, санітарних і фітосанітарних мір і т.п.);

4. Збалансованість у використанні інструментів нетарифного регулювання різними державами досягається за допомогою жорстко регламентованого механізму захисту інтересів держави, що імпортує, від несправедливої торгової практики і несподіваних змін на ринку (анти демпінг, захисні міри, компенсаційні мита і відповідні міри), і у виняткових випадках (кризовий стан національної промисловості, стихійні лиха й аварії, необхідність забезпечення безпеки населення, дотримання норм моралі і т.п.);

Уся правова система ГАТТ/ВТО націлена на деталізацію вищевказаних основополагаючих принципів. Причому, вивчення норм ГАТТ і інших угод ВТО показує, що їхні різні положення або зміцнюють, або послабляють (шляхом надання визначених вилучень) вищезгадані основні елементи відмовлення від дискримінації і ринкової ефективності.

2. Сутність та еволюція валютно- фінансових відносин

2.1. Сутність валютно-фінансових відносин

Міжнародні валютно-фінансові відносини мають три головні виміри і проявляються в трьох головних площинах. З одного боку, вони являють со-бою певну теоретичну систему, сукупність принципів і форм міжнарод-них валютно-фінансових відносин. З іншого боку, валютно-фінансові та фі-нансові інструменти є важливими засобами здійснення економічної полі-тики, її координації у міжнародному масштабі. Нарешті, валютно-фінансова сфера виступає важливим каналом залучення додаткових фінансо-вих коштів до національної економіки, сприяє прискореному обміну між країнами та регіонами товарів і послуг, поліпшенню системи розрахунків між суб'єктами світогосподарських зв'язків.

Міждержавні валютні і фінансові відносини як спорадичні явища були ві-домі порівняно давно. У процесі свого історичного розвитку вони зростали кіль-кісно, удосконалювались їхні якісні характеристики, урізноманітнювалися форми.

Науково-практичне пізнання міжнародних валютно-фінансових відносин пов'язане з подоланням так званих порогових точок (міток). Їх виділення, виокремлення із загальної системи гуманітарного знання відбулося у XVIII ст., коли економічне знання в цілому набуло відповідної автономізацїї та індивідуалізації. Це означало досягнення ним порога позитивності. Поріг епістемологізації (від грецьк. episteme — знання та logos -поняття, підвалини) досягається внаслідок набуття міжнародними валютно-фінансовими відносинами системних форм, що домінують над повсякденними уявленнями та відповідають принципу спростовуваності.З ним пов'язане впровадження системи золотого стандарту (1870 р.) міжнародних валютно-фінансових відносинах. Поріг науковості був обумовлений виникненням кейнсіанських теорій і моделей, виробленням на базі епістемологізації формальних критеріїв верифікації, відтворюваності та практичної здійсненності наукових доктрин і концепцій. На даному етапі викристалізовуються певні економічні принципи, визріває структурна цілісність, формується понятійно-категоріальна адекватність, виробляються елементи економічної політики, яка забезпечує певну синхронізацію дій національних та міжнародних органів (Бреттон-Вудська валютна система — 1944р.). І, нарешті, на порозі формалізації міжнародні валютно-фінансові відносини розвиваються переважно на іманентній базі як відносно незалежна й автономна підсистема світогосподарських зв'язків, а межах якої формулюються власні аксіоми та теореми, інші формальні структури, що здатні “утримувати” якість у процесі серйозних трансформацій і біфуркацій міжнародної валютної систем (Ямайська валютна система — 1976р.).

2.2. Світова валютна система

Міжнародні валютно-фінаннсові відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливі-шим елементом міжнародних валютно-фінансових відносин виступає валютна система.