Контрольна робота

З предмету “Економічний аналіз”

тема

Методи і прийоми економічного аналізу

ЗМІСТ

1. Методи і прийоми економічного аналізу

Застосування діалектичного підходу в економічному аналізі викликає до життя такі найхарактерніші особливості його методу.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному ви-вченні взаємопов'язаних економічних, організаційних, тех-нічних та інших факторів, у застосуванні системи показ-ників для аналізу, про що йшлося у попередніх главах цього посібника.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція — такий метод ви-вчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окре-мих висновків. Індукція — навпаки, такий логічний ме-тод, за якого міркування ведеться від окремих, поодино-ких фактів, положень до загальних висновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв'язан-ня аналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), що зумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприклад прибуток:

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу тради-ційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, при-бутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні по-казники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними

показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляцій-ного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одно-го. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно вико-ристовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналі-тичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних ко-ефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретно-го коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він вико-нується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні зна-чення показників.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (голов-ним чином первісна), найпоширеніші такі:—

використання абсолютних і відносних величин;—

використання середніх величин;—

порівняння;—

побудова рядів динаміки;—

групування;—

балансовий метод;—

індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі

вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини — це абстрактні величини, за допо-могою яких досягається узагальнення відповідних сукуп-ностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що зміню-ються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.

У економічному аналізі найчастіше викорис-товуються такі середні величини:—

середня арифметична проста;—

середня арифметична зважена;—

середня хронологічна;—

середня квадратична.

Середня арифметична проста (незважена) застосовуєть-ся для аналізу незгрупованих даних. Наприклад, якщо тре-ба обчислити середньомісячну заробітну плату на підпри-ємстві, треба врахувати фактичний заробіток кожного працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заро-бітної плати і розділити його на кількість працівників. Ана-логічно визначається, скажімо, середньорічна сума прибутку (річний прибуток ділиться на 12), середня за рік відпускна ціна на певний вид виробів підприємства (вартість реалізо-ваної за рік продукції ділиться на її кількість) і т. і.

Якщо ж аналізуються показники, явища, які у межах сукупності входять до системи інших показників, причо-му за ними варіанти аналізованих величин мають неодна-кову чисельність, застосовується середня арифметична зважена:

Середня хронологічна розраховується при аналізі по-казників, які задані дискретно, тобто у формі величин, які характеризують явище на певні моменти, на певні дати (наприклад, є дані про наявність власних оборотних коштів підприємства на перші числа кожного місяця року або про курси української гривні відносно долара США на початок кожної декади кварталу тощо), тобто коли аналі-зуються динамічно неадитивні величини.

Середня квадратична. З математичної статистики відо-мо, що сума квадратів відхилень індивідуальних значень показника, що аналізується, від середньої арифметичної мен-ша від будь-якого іншого числа. Ця властивість середньої арифметичної величини нерідко використовується при аналізі варіації багатьох показників фінансово-господар-ської діяльності підприємств. Формула середньої квадратичної має вигляд

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-еконо-мічному аналізі застосовуються такі порівняння:—

явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймаєть-ся за базовий;—

даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);—

звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);—

просторові порівняння з даними роботи інших підпри-ємств.

Основна умова ефективності застосування прийому по-рівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінан-сово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, мож-на проводити аналітичні розрахунки, які базуються на по-рівнянні. Дина-мічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників