Хоча при побудові наведеної моделі зроблено цілу низку умовних припущень, в цілому вона досить грунтовно розкриває рух грошей у процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

2. Первинний ринок цінних паперів та його характеристика

Вступ

1. Особливості первинного ринку

2. Емісія цінних паперів

3. Розміщення цінних паперів

4. Реєстрація цінних паперів

Вступ

Будь-який ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів і їхнього первинного розміщення.

Вторинний ринок – це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. У свою чергу вторинний фондовий ринок підрозділяється на організований і неорганізований ринки.

1. Особливості первинного ринку

Законодавчо первинний ринок цінних паперів визначаються як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) чи при укладенні цивільно-правових угод між особами, що приймають на себе зобов'язання по інших цінних паперах, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їхніми представниками.

Таким чином, первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дозволяє зробити обґрунтований вибір цінного папера для вкладення коштів. Вся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації: підготовка проспекту емісії, його реєстрація і контроль державними органами з позицій повноти представлена даних, публікація проспекту і підсумків підписки і т.д..

Особливістю вітчизняної практики є те, що первинний ринок цінних паперів поки переважає. Ця тенденція пояснюється такими процесами як приватизація, створення нових акціонерних товариств, початку фінансування державного боргу через випуск цінних паперів, переоформлення через фондовий ринок валютного боргу держави і т.п..

Існує дві форми первинного ринку цінних паперів:

- приватне розміщення;

- публічна пропозиція.

Приватне розміщення характеризується продажем (обміном) цінних паперів в обмеженій кількості заздалегідь відомих інвесторів без публічної пропозиції і продажу.

Публічна пропозиція – це розміщення цінних паперів при їхній первинній емісії шляхом публічного оголошення і продажі необмеженому числу інвесторів.

Співвідношення між публічною пропозицією і приватним розміщенням постійно змінюється і залежить від типу фінансування, що обирають підприємства в тій чи іншій економіці, від структурних перетворень, що проводить уряд, і інших факторів. Так, в Україні в 1990-1992 р. переважало (до 90%) приватне розміщення акцій (створення відкритих акціонерних товариств). Основна частина публічної пропозиції акцій приходилася на банки й інвестиційні інститути. З початком масштабного процесу приватизації наприкінці 1992 р. і централізованим перетворенням багатьох державних підприємств в акціонерні товариства відкритого типу, частка публічної пропозиції акцій різко збільшилася.

2. Емісія цінних паперів

Емісія цінних паперів – це випуск цінних паперів для залучення додаткових коштів. Слово «випуск» тут застосовано на позначення відповідної дії. Але воно набуває й іншого значення, коли ним позначають сукуп-ність цінних паперів (одного емітента, одного виду й однієї номі-нальної вартості), якщо ці папери забезпечують їхнім власникам од-наковий (в межах даного випуску) обсяг прав і мають однакові умови розміщення (продажу).

Подвійне значення має й термін «рішення»: як дія і як документ.

Рішення про випуск акцій приймають засновники акціонерного то-вариства з наступним затвердженням його на загальних зборах акці-онерів. Розмір випуску не може перевищувати 1/3 розміру статутно-го фонду. Рішення про випуск акцій оформляється протоколом, кот-рий повинен мати дані, достатні для забезпечення обсягу прав влас-ників цих паперів. Зокрема в протоколі зазначають мету випуску, види акцій, їхню номінальну вартість, порядок виплати дивідендів, порядок розміщення й викупу акцій тощо. Емітент і посадові особи органів управління емітента, на яких статутом або внутрішнім документом емітента покладено обов'язок відповідати за повноту й достовірність інформації, що є в указаних документах, несуть відповідальність за виконання цих зобов'язань згідно із законодавством.

Вибрана емітентом форма випуску цінних паперів фіксується в протоколі про випуск і в спеціальному документі — проспекті емісії або меморандумі про випуск цінних паперів. Для цього існують пе-вні правила: якщо цінні папери пропонуються для розповсюдження через відкритий продаж, а також у разі випуску акцій відкритим ак-ціонерним товариством, емітент має подати в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку проспект емісії або меморандум про випуск цінних паперів разом із заявою про реєстрацію. Емітент через торговця цінними паперами зобов'язаний надати кожному ін-весторові можливість ознайомитися з проектом до укладання інвес-тором, угоди про купівлю цінних паперів. Під час передплати ні емі-тент, ні торговець не мають права повідомляти інвесторові будь-яку інформацію, що суперечить інформації, поданій у проспекті. Про-спект підписують керівник і головний бухгалтер емітента. Вони ж відповідають за достовірність інформації. Обсяг інформації, необхідної для проспекту (меморандуму), ти-раж цих проспектів, які емітент зобов'язаний виготовити і забезпе-чити їх наявність у місцях передплати, встановлює Державна комі-сія з цінних паперів та фондового ринку. Комісія може зобов'язати емітентів дотримуватися певних вимог щодо подання даних бухгал-терського обліку в проспекті емісії'і навіть вимагати підтвердження таких даних незалежним аудитором. Комісія має право зобов'язати емітента опублікувати проспект (меморандум) в офіційному виданні Комісії або в засобах масової