Але недобре ще і те, що вони, мабуть, не зможуть вести яку б те ні було війну, тому що неминуче вийшло б, що олігархи, давши зброю в руки юрби, боялися б її більше , ніж ворога."

Олігархія - лад, при якому значна частина населення виявляється в крайній бідності і владу імущі не роблять нічого для того, щоб забезпечить громадянам держави хоча б мінімальний прожитковий мінімум: "Не при чи такому саме ладі розів'ється найбільше з усіх цих зол: можливість продати усе своє майно - воно стане власністю іншого , - а продавши, продовжувати жити в цій же державі, не належачи до жодного з його станів, але тим, кого називають бідняками і незаможними. Такий лад немов створений для цього! При олігархіях ніщо не перешкоджає такому положенню , інакше не були б у них одні надмірно багатими, а інші зовсім бідними". Платон. Зібрання творів у 4-х томах. Том 3. Москва, 1994

Олігархія, таким чином, породжує масу безробітних і бомжів, що ми і бачимо в сучасній Україні.

Крім маси жебраків для олігархії характерно сліпуче багатство, що багаті наживають не разом зі збагаченням усього народу (як це відбувається при аристократії), але, навпаки, при масовому зубожінні народу.

Відбувається не стільки виробництво нових соціальних благ, а несправедливий перерозподіл вже існуючих: "Глянь ще от на що: коли багата людина витрачає свої засоби, чи приносить це хоч яку-небудь користь подібному до держави в тім змісті, як ми тільки що говорили? Або це лише видимість, начебто він належить до тих, хто править, а, по правді говорячи, він у державі і не правителі , і не підданий, а попросту розтратник готового ? - Так, це лише видимість, а на ділі він не що інше, як марнотрат... Подібний тунеядець у будинку - хвороба для держави. І не чи правда, усіх літаючих трутнів бог створив без жала, а от з тих, що ходять пішки, він одним не дав жала, зате інших наділив ужаснейшим.

Ті , у кого жала ні, усе своє століття - бідняки, а з наділених жалом виходять ті , кого кличуть злочинцями. Де б ти ні побачив бідняків у державі, там вкриваються і ті, що крадуться, зрізують гаманці, опоганюють храми і діють багато інших злих справ" Платон. Зібрання творів у 4-х томах. Том 3. Москва, 1994.

Таким чином, для олігархії характерно не тільки велика кількість жебраків і бомжів, але і безліч злочинців (знову ж, як у сьогоднішній Україні).

Платон дає убивчу характеристику олігархії, начебто облічаючи цим і сучасну соціально-економічний устрій України: "Так що ж? Хіба ти не зауважуєш бідняків в олігархічних державах? - Так там чи ледве не усі бідні, за винятком правителів". Платон. Зібрання творів у 4-х томах. Том 3. Москва, 1994

Причину катастрофи олігархії Платон бачить у ненаситній погоні за збагаченням. В олігархічній державі "люди, думаю я, сидять без справи, але зате в них є і жало, і зброя ; один з них навкруги в боргах , інші позбавилися цивільних прав, а інших осягло і те, і інше; вони повні ненависті до тих, хто володіє тепер їх майном, а також і до іншим і замишляють переворот... Тим часом ділки, поглинені своїми справами, очевидно, не зауважують таких людей... Їм , крім наживи, ні до чого немає справи, а про чесноті вони думають нітрохи не більше, ніж бідняки. Хіба, по-твоєму, цьому бідняку не прийде в голову думка, що подібного роду люди багаті лише завдяки малодушності бідняків, і хіба при зустрічі сторонніх очей з таким же бідняком не скаже йому: "Господ-те наші - нікчемні люди"? - Я упевнений, що бідняки так і зроблять. Подібно тому, як для порушення рівноваги хворобливого тіла досить найменшого поштовху ззовні, так і держава , що знаходиться в подібному стані, занедужує і воює саме із собою по найменшому приводі " Платон. Зібрання творів у 4-х томах. Том 3. Москва, 1994.

На зміну олігархії приходить демократія і відбувається це тоді, коли бідняки, одержавши перемогу, "деяких зі своїх супротивників знищать, інших виженуть, а інших зрівняють у цивільних правах і в заміщенні державних посад" Платон. Зібрання творів у 4-х томах. Том 3. Москва, 1994.

Отже, на думку Платона, олігархічний лад приводить бідняків (що складають при такому ладі більшість населення) до бунта і встановлення демократії. Наскільки платонівські теорії можна застосувати в сучасній українській дійсності, ми побачимо в найближчі роки.

Однак обнадіює те, що, згідно платонівській теорії, після олігархії не може наступити тиранія, а, навпроти, неминуче наступить демократія.

Яскравим історичним прецедентом олігархічного правління є стародавні Афіни.

Самі древні визначали олігархію як "лад, що ґрунтується на майновому цензі, у влади коштують там багаті , а бідняки не беруть участь у правлінні" Plat. Resp., VІІІ , 550 d - e ; порівн.: Arіstot. Pol., ІV ,5,1,1292 b ,1-20;5,3, 1293 a ,10-23.

„Сутність аристократичного ладу полягає, очевидно, у тім, що при ньому почесні права розподіляються відповідно до чесноти, адже основою аристократії є чеснота, олігархії - багатство, демократії - воля" Arіstot. Pol., ІV ,6,2, 1294 a ,10.

Саме тут полягає ключ до проблеми: у зміні життєвих умов і орієнтирів і,