в 1986 р., коли був уведений контракт на особливо високоякісний цинк (99,995%).
Контракт на первинний алюміній (99,5%) діє з 1978 р., а діючий на сьогоднішній день контракт (99,7%) ввійшов у практику в 1987 р. У 1992 р. на LME були проведені перші торги по алюмінієвому сплаву. Нікель котирується на lme з 1979 р. [10, c.116].
Відповідно до положень британського закону про фінансові послуги 1986 р., 6 травня 1987 р. була зареєстрована фірма “london”
яка є закритою компанією з обмеженою відповідальністю.
Основні задачі lme :
- надання учасникам ринку можливості страхування ризиків;
- інформування їх про контрольні ціни на метали;
- забезпечення наявності відповідних запасів металів, по яких полягають біржові угоди.
Протягом усієї своєї історії lme була ринком, в основі якого лежала торгівля фізичними контрактами. Однак у даний час лише близько 5% контрактів LME завершується постачанням товарів. Переважна більшість контрактів, як правило, полягають з метою хеджирування і викуповуються або перепродуються до дати виконання.
За останні десять років сумарний обсяг угод на LME зріс у 10 разів. Річний оборот біржі в 2000 р. склав 2,5 трлн. дол. і зріс у порівнянні з попереднім роком на 8%. У 2000 р. на біржі було продано 66,4 млн. лотів. Середньоденний обсяг торгів склав близько 10 млрд. дол. [10, c.117].
Лідерство Лондона, засноване на великих державних військових замовленнях часів розквіту Британської імперії і винятково ліберальному законодавстві в економічній області, зараз виявилося під сумнівом. Нездатність Великобританії знайти своє місце в процесі європейської інтеграції підриває середньострокові позиції національної валюти - фунта стерлінга. Тому найближчим часом, можливо, найбільшим фінансовим центром світу буде назване інше місто. Не виключено, що це буде одне з американських міст, що останнім часом стрімко розвиваються як фінансові центри.
2.2. Нью-Йоркський фінансовий центр
Другим світовим фінансовим центром вважається Нью-Йорк. Після Першої світової війни в результаті дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до США. Основні причини такої “міграції” наступні [11, c.352]:
Виріс валютно – економічний потенціал США. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр, збільшився експорт капіталу. США стали ведучим торговим партнером більшості країн.
США перетворився із боржника в кредитора. Заборгованість США в 1913 р. досягла 7 млрд. дол., а вимоги – 2 млрд. дол.; до 1926р. зовнішній борг США зменшився більш ніж вдвоє, а вимоги до інших країн виросли в 6 разів ( до 12 млрд. дол.)
Відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів. У 1914 – 1921рр. чистий приток золота в США ( в основному з Європи склав 2,3 млрд. дол.; в 1924р. 46% золотих запасів капіталістичних країн були акумульовані у США 9 в 1914р. – 23%)
США були майже єдиною країною, що зберегла золотомонетний стандарт і курс долару до іноземних валют підвищився на 10 – 90 %. ( США розвернули боротьбу за гегемонію долару, однак добилися статусу резервної валюти лише після другої світової війни.
Валютна стабілізація закінчилась світовою кризою в 30 –і роки
Сполучені Штати першими розпочали лібералізацію національ-них валютних, кредитних і фінансових ринків у середині 70-х років. у 1978—1986 рр. поступово були відмінені обмеження на виплату процентів за депозитно-позичковими операціями, введені проценти за вкладами до запитання. У 1984 р. відмінено 30-відсотковий пода-ток на прибуток за облігаціями, які випущені в СІЛА і належать нерезидентам. З кінця 1981 р. діє вільна банківська зона в Нью-Йорку, де іноземні банки звільнені від американського оподаткуван-ня і банківської регламентації. З метою лібералізації фінансового ринку із середини 70-х років відмінено комісійні, що фіксувалися Нью-Йоркською біржею. Лібералізація діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація банківського капіталу дали поштовх розвитку фінансових інновацій і сек'юритизації.
На даний момент Нью-Йорк - головний фінансовий центр США. У ньому розташовуються правління більшості найбільших і найбільш впливових банків, включаючи "Чейз Манхеттен бэнк" і "Ферст нэшнл Сіті бэнк оф Нью-Йорк", страхових суспільств, промислових і інших корпорацій, правління яких знаходяться в інших містах, мають звичайно в Нью-Йорку свої представництва. Нью-йоркська фондова біржа - найбільший у світі центр фінансово-банківських операцій. Коротка і вузька вулиця Уолл-Стріт, де містяться будинки фондової біржі багатьох банків, стала свого роду символом фінансової олігархії США, що панує в капіталістичній економіці країни і на світовому валютному ринку. У Нью-Йорку зосереджено більш 2/3 всіх активів іноземних банків, що діють у США [14, 15].
Значні роль у тому, що Нью-Йорк займає провідні позиції як світовий фінансовий центр припадає на діяльність бірж. Так, на міжнародному ринку цінних паперів провідне зай-має Нью-Йоркська фондова біржа (НФБ), у складі якої 1366 членів, близько 140 з яких діють від свого імені. Це — найбільший у світі вторин-ний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій, майже 1000 корпоративних облігацій, близько 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій. НФБ динамічно нарощує свою діяльність з року в рік (Табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка обсягу ринку НФБ*
Рік | обсяг ринку, дол | приріст, дол. | приріст, %
1980 | 374909300000
1990 | 765275400000 | 390366100000 | 104
2000 | 1325332400000 | 560057000000 | 73
2001 | 11060046000000 | 9734713600000 | 735
2002 | 10489322500500 | -570723499500 | -5
Власні розрахунки згідно: NYSE FACT Book 2002. – http:// www.nyse.com/about/factbook.html
Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью-Йорку.
Маючи яскраво виражений міжнародний характер, провідні фон-дові біржі функціонують у певному національному режимі. Так, у зв'язку з